#СтопБулінг: зупинемо насильство разом

Навчальний рік розпочався. Період активної підготовки малечі до шкільних буднів залишився позаду. Та чи можуть батьки спокійно продовжувати роботу та не перейматися перебуванням своєї дитини у шкільному середовищі? Не всі діти з радістю йдуть до школи. Напевно, думають дорослі, то бажання вчитися за літо просто зникло, але проблема небажання йти до школи може критися набагато глибше. Не всім період перебування у стінах школи є у радість. Причиною цього є прояви насильства серед школярів різної вікової групи. Насильство може здійснюватися самими дітьми одне до одного, або групою дітей до однієї дитини. Однак, особливу небезпеку становить систематичне насильство – цькування або булінг.

Що ж таке булінг? Давайте розберемось.

Булінг (bullying, від анг. bully – хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) – це тривалий прояв свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки з метою заподіяння шкоди, викликання страху або створення негативного середовища для дитини, що супроводжується регулярним фізичним, економічним, психологічним або сексуальним тиском. Так, дитина – агресор може штовхати, зачіпати, розпочинати бійки, наносити тілесні ушкодження, пошкоджувати особисті речі, вимагати гроші, погрожувати або поширювати образливі чутки, зокрема через електронну пошту та мобільний телефон.

Булінг є досить поширеним явищем. За даними дослідження UNICEF Ukraine на 2017 рік 67% дітей стикалися з булінгом (були жертвою або свідком), при цьому – 40% нікого про це не повідомляли.

Найчастіше булінг проявляється там, де контроль та увага з боку дорослих менші або взагалі відсутні. Дитина може піддаватися знущанням у стінах школи, на шляху до дому та, навіть, вдома. Найчастіше жертвами булінгу стають ті, у кого є будь-які відмінності від однолітків, зокрема, фізичні вади, особливості поведінки, особливості зовнішності. Однак, потенційною ціллю для знущань може бути будь-яка дитина незалежно від рівня матеріального достатку батьків або успіхів у навчанні.

Найбільш значущим в проявах булінгу є те, що насправді він починається не в школі. Нажаль, свою основу для зародження у дитини проявів агресії до однолітків, булінг отримує у родині, де сімейні цінності мають зміщенні орієнтири. Взаємовідносини між батьками, домашня атмосфера та побут створюють ситуації, на прикладі яких дитина вчиться як слід себе поводити. Якщо дитина безпосередньо стає об’єктом домашнього насильства, або залучена до насильства між батьками чи іншими членами сім’ї, вона переживає почуття приниження, сорому, страху, розпачу і злості. Намагаючись відновити почуття власної гідності, така дитина виміщує негативні емоції на своє шкільне оточення. Або ж, поводячись агресивно по відношенню до інших дітей, намагається у такий спосіб привернути до себе увагу батьків, які приділяють мало часу вихованню та спілкуванню з дитиною.

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки у дорослому житті, бо призводить до того, що жертва втрачає впевненість у собі, почуття гідності, інтерес до життя. Найтяжчі наслідки булінгу – самогубство дитини через втрату відчуття емоційної і фізичної безпеки та віри, що їй хтось допоможе.

Однак, булінг може бути зупинено! До агресора необхідно донести, що права однієї людини закінчується там, де починається права іншої. Адже своїми діями він порушує низку міжнародних та національних законодавчих актів щодо захисту прав дитини, зокрема, Конвенцію ООН з прав дитини, яка проголошує, що усі діти від народження рівні та мають право на безпечні та сприятливі умови життя, Конституцію України, відповідно до якої найвищою соціальною цінністю є людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека, а будь-яке насильство над дитиною чи її експлуатація переслідуються за законом.

Саме тому першочерговим завданням батьків на своєму власному прикладі навчити дитину бути чуйною до оточуючих, толерантною, відповідальною за свої вчинки, відноситися з повагою як до своїх, так і до чужих прав.

У випадку шкільного булінгу за кривдника, якому не виповнилося 14 років, всю відповідальність несуть батьки, адже відповідно до чинного законодавства на них лежить обов’язок по відшкодуванню моральної та матеріальної шкоди, яку завдала їх дитина іншій.

У разі, коли дитина віком від 14 до 18 років має власне майно або доходи, достатні для відшкодуваннязавданих збитків, вона робить це самостійно, якщо майно та доходи відсутні – відповідають батьки. Крім того, батьків може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання обов’язків щодо виховання дитини.

Дитину з 16 років, в залежності від тяжкості та наслідків вчиненого діяння, можна притягнути до адміністративної або до кримінальної відповідальності.

Важливо знати, що відповідно до Закону України «Про освіту» на педагогічних працівників покладається обов’язок захищати учнів від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, приниження гідності, дискримінації за будь-якою ознакою. Це означає, що у школі відповідальність за дитину несуть вчителі та шкільна адміністрація. Вчитель, яких знехтував своїм обов’язком або сприяв порушенню прав дитини, може бути притягнутий до відповідальності.

На сьогодні у Верховній Раді України зареєстровано законопроект №8584, яким пропонується визначення поняття булінгу як морального або фізичного насильства, агресії у будь-якій формі, або будь-які інші дії, які вчиняються з метою викликання страху, тривоги, підпорядкування особи своїм інтересам, що мають ознаки свідомого жорстокого ставлення. Також встановлюється адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу від 20 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за цькування учнів в освітніх закладах.

У разі, якщо вирішити проблему з булінгом на рівні школи не вдається, звертайтесь за захистом своєї дитини до поліції, а детальні роз’яснення та адвокатську допомогу можна отримати у Єдиному контакт-центрі системи безоплатної правової допомоги за телефоном 0 800 213 103.

 

Тетяна Єгорова, начальник Головного територіального управління юстиції у Харківській області