Повідомити новину
Замовити вітання

ТРК Сігма

18грудня2017

Консультує Міністр юстиції

Пане Міністре, ми з дружиною маємо трохи заощаджень і одну ідею для бізнесу. Однак, щоб почати бізнес треба зареєструвати фізичну особу – підприємця. Підкажіть як і що нам треба робити?

Створено: 12 грудня 2017

Куди звернутися для реєстрації ФОП?

Реєстрацію фізичних осіб-підприємців уповноважені здійснювати:

  • виконавчі органи місцевих рад, районні державні адміністрації (у разі прийняття відповідною радою рішення про наділення такими повноваженнями);
  • нотаріуси;
  • акредитовані суб'єкти.

Варто зазначити, що реєстрацію осіб, які зареєстровані та переселилися з території проведення АТО здійснює державний реєстратор за адресою тимчасового проживання особи незалежно від місця проживання в межах України.

Які документи треба подати для реєстрації ФОП?

  1. заява про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем;
  2. заява про обрання спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість - за бажанням заявника;
  3. паспорт громадянина України;
  4. нотаріально засвідчена письмова згода батьків або піклувальника чи органу опіки та піклування - для фізичної особи, яка досягла шістнадцяти років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю, але не має повної цивільної дієздатності;
  5. примірник документа, який засвідчує повноваження представника (у випадку подання документів представником).

Документи можуть бути подані як у паперовій формі (подаються особисто заявником або поштовим відправленням (бажано цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення) або ж у електронній формі (документи подаються заявником через портал електронних сервісів).

Як подати електронну заявку?

Для того, щоб подати заяву для державної реєстрації фізичної особи - підприємця необхідно зареєструватися на сайті "Реєстраційний портал" за посиланням http://rp.irc.gov.ua/ та виконати вказані на сайті дії.

Заява формується заявником у електронній формі з обов’язковим долученням до неї електронних копій оригіналів документів для державної реєстрації, виготовлених шляхом сканування.

Заява та документи для державної реєстрації в електронній формі подаються з обов’язковим накладенням заявником власного електронного цифрового підпису.

Як довго розглядаються документи і скільки це коштує?

За проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця справлення плати законодавством не передбачено.

Розгляд документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій щодо фізичних осіб - підприємців проводиться протягом 24 годин після надходження документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, крім вихідних та святкових днів.

Які причини можливого зупинення розгляду документів?

  1. подання документів або відомостей не в повному обсязі;
  2. невідповідність документів вимогам до оформлення документів;
  3. невідповідність відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям в Єдиному державному реєстрі;
  4. невідповідність реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта відомостям, які містяться в інформаційних системах інших органів державної влади;
  5. подання документів з порушенням встановленого законодавством строку для їх подання;
  6. невідповідність відомостей, зазначених у документах, поданих для державної реєстрації, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Розгляд документів зупиняється на строк, що становить 15 календарних днів з дати їх зупинення. Повідомлення про зупинення розгляду документів із зазначенням строку та виключного переліку підстав для його зупинення розміщуються на порталі електронних сервісів у день зупинення та надсилаються заявнику на адресу його електронної пошти.

Чи є конкретні підстави для відмови у державній реєстрації ФОП?

  1. документи подано особою, яка не має на це повноважень;
  2. у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони у проведенні реєстраційної дії;
  3. не усунуто підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку;
  4. наявні обмеження на зайняття підприємницькою діяльністю, встановлені законом;
  5. наявність в Єдиному державному реєстрі запису, що фізична особа вже зареєстрована як ФОП.

Повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації повинно містити посилання на конкретну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення.

Відмова у державній реєстрації здійснюється протягом 24 годин після надходження документів, поданих для державної реєстрації, крім вихідних та святкових днів.

Після усунення причин, що були підставою для відмови у державній реєстрації, заявник може повторно подати документи для державної реєстрації.

Які дії ще потрібно виконати після реєстрації?

Після того, як фізична особа зареєструвалася підприємцем, їй потрібно:

  1. зареєструвати книгу обліку доходів. Для цього подається заява на ім'я начальника Державної фіскальної служби, де особа перебуває на обліку, складена в довільній формі, а також сама книга.
  2. Щоб подавати звітність через інтернет потрібно отримати ключ електронного цифрового підпису, безкоштовно в Акредитованих центрах сертифікованих ключів (далі – АЦСК) податкової чи в будь-якому іншому АЦСК.
  3. Якщо особа планує отримувати дохід у безготівковій формі, потрібно відкрити поточний рахунок підприємця.

Куди звертатися, щоб отримати детальну консультацію?

За детальною консультацією звертайтесь до Департаменту реєстрації Харківської міської ради.

Перегляди: 12

Доброго дня! Шановний міністре, скажіть, будь ласка, чи можна якось позбавити батьківських прав одного із батьків, який зовсім забув про дитину?

Створено: 04 грудня 2017

Інститут позбавлення батьківських прав залишається виключним, крайнім заходом впливу на батьків, які недобросовісно виконують свої обов’язки щодо виховання та утримання своїх дітей.

Що може стати причиною позбавлення батьківських прав?

Сімейний кодекс містить виключний перелік підстав позбавлення батьківських прав, якщо батьки:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Що потрібно для позбавлення батьківських прав?

Для позбавлення батьківських прав необхідно:

® встановити, що особа свідомо порушує батьківські обов’язки, злісно не виконує вимоги та рекомендації органів опіки і піклування, служб у справах неповнолітніх, навмисно ухиляється від лікування;

® звернутись до органу опіки та піклування з тим, щоб отримати висновок щодо умов життя і виховання дитини, поведінку батьків, їх взаємини з дітьми та відношення до виконання своїх батьківських обов'язків;

® звернутись до суду з заявою про позбавлення батьківських прав.

 

Хто може звернутися до суду?

Суд розглядає справи про позбавлення батьківських прав розглядаються за заявою:

  1. одного із батьків, опікуна, піклувальника, особи в сім’ї якої проживає дитина;
  2. закладу охорони здоров'я, навчального або іншого дитячого закладу, в якому вона перебуває;
  3. органу опіки та піклування;
  4. прокурора;
  5. самої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

Справи про позбавлення батьківських прав розглядає суд за місцем реєстрації того з батьків, якого хочуть позбавити прав.

При розгляді судом таких питань є обов’язковою участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо обставин справи.

Які права втрачають батьки, позбавлені батьківських прав?

1) особисті немайнові права щодо дитини (наприклад, право вирішувати питання виховання дитини та навіть вільно спілкуватися з нею, право давати дозвіл на зміну дитиною свого і’мя прізвища чи імені, право визначати місце проживання дитини та дозволяти чи забороняти її виїзд закордон тощо);

2) перестають бути законним представником дитини (не можуть представляти без окремої довіреності її інтереси в судах чи інших органах);

3) втрачають права на будь-які пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;

4) не можуть бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником (тобто не зможуть усиновити іншу дитину);

5) не можуть одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вони могли б мати у разі своєї непрацездатності; 

6) втрачають інші права, засновані на спорідненості з дитиною (наприклад, їх дитина може бути усиновлена без їх згоди, як батьків);

7) втрачають право на спадкування після дитини (крім випадків, коли це передбачене заповітом дитини).

Слід зауважити, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку утримувати дитину. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Якими будуть наслідки позбавлення батьківських прав?

Позбавлення батьківських прав одного з батьків. Дитина залишається жити з другим з батьків. Суд може прийняти рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житла, в якому він проживає з дитиною, якщо у нього є інше житло, або примусово поділити житло чи зобов'язати здійснити його примусовий обмін.

Позбавлення батьківських прав обох батьків. Дитина передається під опіку органам опіки та піклування. Ці органи вирішують, яким особам або установам слід передати дитину на виховання. Вони призначають опікуна (піклувальника) (наприклад, дитина може бути передана на виховання бабусі та дідусю, повнолітнім брату та сестри, іншим родичам дитини, мачусі, вітчиму, які виявили таке бажання та звернулися з відповідною заявою) або, враховуючи вік та стан її здоров'я, обирають інші форми влаштування дітей, зокрема: усиновлення, передача дитини до прийомної сім’ї, до дитячого будинку сімейного типу, патронатному вихователю, інших спеціальних закладів для дітей, позбавлених батьківського піклування.

Куди звертатися, щоб отримати детальну консультацію?

Більш детальні роз’яснення та адвокатську допомогу можна отримати в Регіональному центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях. Дізнатися, де розташований найближчий пункт правової допомоги можна на сайтах Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у Харківській області або за телефоном гарячої лінії 0(800) 213-103.

Перегляди: 30

Добрий день! Хочу спитати вас поради. Ми з чоловіком вже 2 роки не живемо разом, офіційно розлучені. Наш спільний син живе зі мною. Аліментів мій колишній не платить, слава Богу можемо нормально жити без допомоги. Єдина проблема – не можу з сином поїхати

Створено: 28 листопада 2017

Добрий день! Хочу спитати вас поради. Ми з чоловіком вже 2 роки не живемо разом, офіційно розлучені. Наш спільний син живе зі мною. Аліментів мій колишній не платить, слава Богу можемо нормально жити без допомоги. Єдина проблема – не можу з сином поїхати відпочити за кордон, бо його батько принципово не дає дозвіл. Чи можна якось вирішити це питання? 

Які правила виїзду осіб, які не досягли 16-річного віку?

Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків  та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. 

Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі осіб, які уповноважені обома батьками, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою обох батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі.

Як отримати дозвіл на виїзд за кордон дитини?

Найкращим варіантом є добровільне отримання такого дозволу. Згода батьків на виїзд громадянина України, який не досяг 16-річного віку, за кордон оформляється у вигляді заяви, на якій справжність підпису батьків засвідчується нотаріально.

Для вчинення цієї нотаріальної дії можна звернутися до державної нотаріальної контори чи до приватного нотаріуса.

Якщо один з батьків принципово не хоче давати дозвіл?

За відсутності згоди одного з батьків виїзд дитини за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Позовна заява про надання дозволу на виїзд без згоди та супроводу одного з батьків подається в порядку цивільного судочинства до місцевого суду за зареєстрованим місцем проживанням або перебуванням відповідача.

За подання заяви особа сплачує судовий збір у розмірі, передбаченому статтею 4 Закону України «Про судовий збір».

Які документи для цього потрібні?

У позовній заяві повинно бути зазначено:

  • мета виїзду дитини за кордон (лікування, відпочинок, відвідування родичів тощо);
  • період перебування за кордоном дитини;
  • місце перебування (проживання) дитини за кордоном;
  • факт відмови другого з батьків у наданні згоди на виїзд дитини за кордон.

До позовної заяви необхідно додати також докази, що підтверджують викладені в заяві обставини. Так, документами, що підтверджують мету виїзду дитини за кордон можуть бути: довідка з лікувального закладу про те, що дитина потребує лікування за кордоном, туристична путівка, путівка в санаторій, запрошення від родичів тощо.

Зверніть увагу!

Міністерство юстиції розробило законопроект, який посилює відповідальність батьків, які ухиляються від сплати аліментів. Серед іншого, документом передбачається, що той із батьків, який не забезпечує свою дитину, а сума боргу перевищує 6 місяців, тимчасово втрачає право вирішувати питання виїзду дитини за кордон з тим із батьків, з ким дитина проживає, до погашення такої заборгованості.

Законопроект Верховна Рада розглянула і прийняла у І читанні. Нині триває підготовка до ІІ читання.

Куди звертатися, щоб отримати детальну консультацію?

Більш детальні роз’яснення та адвокатську допомогу можна отримати в Регіональному центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях. Дізнатися, де розташований найближчий пункт правової допомоги можна на сайтах Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у Харківській області або за телефоном гарячої лінії 0(800) 213-103.

Перегляди: 67

Доброго дня. Ви часто їздите в регіони і, мабуть, добре розумієте, як ми тут живемо. Зарплати у нас невеликі, за все доводиться платити, а тут ще й постійні побори в школі - то на канцтовари, то на миючі засоби, то на ремонт. Скажіть, будь ласка, наскільк

Створено: 23 листопада 2017

Доброго дня. Ви часто їздите в регіони і, мабуть, добре розумієте, як ми тут живемо. Зарплати у нас невеликі, за все доводиться платити, а тут ще й постійні побори в школі - то на канцтовари, то на миючі засоби, то на ремонт. Скажіть, будь ласка, наскільки вони законні й чи обов’язково їх сплачувати?

Чи мають право у школах брати кошти за навчання?

Стаття 53 Конституції України та статті 3 та 4 Закону України «Про освіту» гарантують право громадян на доступність освіти та право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

Держава гарантує усім громадянам України та іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, право на безоплатне здобуття повної загальної середньої освіти відповідно до стандартів освіти. Так само держава гарантує безоплатне забезпечення підручниками (у тому числі електронними) й посібниками всіх здобувачів повної загальної середньої освіти та педагогічних працівників.

Хто має утримувати школу в нормальному стані?

Утримання та розвиток матеріально-технічної бази – а це будівлі, споруди, земля, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності – закладів загальної середньої освіти фінансуються за рахунок коштів засновників цих закладів.

Чи може школа фінансуватися за рахунок батьків?

Статтею 79 Закону України «Про освіту» визначено, що джерелами фінансування суб’єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути: державний та місцевий бюджети, плата за надання освітніх та інших послуг відповідно до укладених договорів, плата за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані на замовлення підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб.

Окрім того, заклади освіти можуть отримувати фінансування за рахунок доходів від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд чи обладнання. Так само школи можуть отримувати гранти вітчизняних і міжнародних організацій, дивіденди від цінних паперів, відсотки від депозитів і розміщення коштів спеціального фонду на поточних рахунках банків державного сектору.

Ще видами фінансування діяльності закладу освіти законом встановлено добровільні внески у вигляді коштів, матеріальних цінностей, нематеріальних активів, одержаних від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб; інші джерела, не заборонені законодавством.

Тобто, батьки мають право робити добровільні внески на потреби закладів загальної середньої освіти. При цьому заклади освіти, що отримують публічні кошти, та їх засновники зобов’язані оприлюднювати на своїх веб-сайтах кошторис і фінансовий звіт про надходження та використання всіх отриманих коштів, інформацію про перелік товарів, робіт і послуг, отриманих як благодійна допомога, із зазначенням їх вартості, а також про кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством.

Чи можуть батьки контролювати ці витрати?

Закон також передбачає можливість здійснення громадського контролю у сфері освіти суб’єктами громадського нагляду, зокрема об’єднаннями здобувачів освіти, об’єднаннями батьківських комітетів та органами, до яких вони делегують своїх представників.

Що робити, коли вимагають сплатити кошти?

Враховуючи викладене, добровільні внески не можуть бути примусовими і вимірюватися фіксованими сумами. Вимагання коштів адміністрацією закладу загальної середньої освіти, педагогічними працівниками є незаконним та тягне кримінальну відповідальність відповідно до чинного законодавства. Якщо ви стали жертвою вимагання коштів – слід звернутися із заявою до місцевого відділку поліції.

Куди звертатися, щоб отримати детальну консультацію?

Більш детальні роз’яснення та адвокатську допомогу можна отримати в Регіональному центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях. Дізнатися, де розташований найближчий пункт правової допомоги можна на сайтах Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у Харківській області або за телефоном гарячої лінії 0(800) 213-103.

Перегляди: 69

Вітаю Вас шановний міністре. Мій чоловік 2 роки пробув в АТО. Спочатку як доброволець, а потім уже офіційно у військах. Повернувся на 3 місяці і знову пішов захищати країну. Чи положено йому отримати землю, куди для цього звертатися?

Створено: 23 листопада 2017

На які наділи мають право захисники вітчизни?

Учасники бойових дій та особи прирівняні до них мають право на першочергове відведення у власність або користування земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва (для городництва у користування). У межах норм безплатної приватизації (передачі) земельні ділянки передаються у власність у таких розмірах:

1) для ведення садівництва — не більше 0,12 га;

2) для ведення особистого селянського господарства — не більше 2,0 га;

3) для будівництва і обслуговування жилого будинку в селах — не більше 0,25 га, в селищах — не більше 0,15 га, в містах — не більше 0,10 га;

 

Куди звертатися для отримання земельної ділянки?

Учасникам АТО необхідно звернутися з клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки у власність або користування:

• сільської, селищної, міської ради (якщо питання стосуються земель комунальної власності відповідних територіальних громад);

• обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб;

• районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб (за межами населених пунктів земельні ділянки для городництва, ведення садівництва, ОСГ та будівництва індивідуального житлового будинку вони не передають);

• обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб;

• Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в області (якщо питання стосується земельних ділянок для ведення садівництва або особистого селянського господарства державної власності).

Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо передачі (надання) земель державної власності, зокрема ріллі, багаторічних насаджень для несільськогосподарських потреб, лісів для нелісогосподарських потреб, а також земельних ділянок природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та особливо цінних земель.

Як виглядає клопотання?

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри (в межах норм).

До клопотання додаються:

1) графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (наприклад, викопіювання з кадастрової карти);

2) копія паспорта та копія ідентифікаційного номера;

3) документ, що посвідчує участь в АТО (посвідчення, довідка).

Чиновникам забороняється вимагати додаткові матеріали та документи.

Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або про мотивовану відмову має бути прийнято в місячний строк.

Що може бути підставою для відмови?

Лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою, техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у визначеному порядку.

Як проходить відведення земельної ділянки?

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки потрібно замовити в землевпорядній організації виготовлення такого проекту.

Виконавцем робіт може бути тільки особа з сертифікатом інженера-землевпорядника. Проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі укладеного із замовником договору. Термін виконання робіт – не може перевищувати 6 місяців.

Проект підлягає погодженню з територіальним органом Держгеокадастру. У випадку розташування земельної ділянки у межах населеного пункту, або якщо на ділянці планується розташування об'єкта будівництва, потрібно отримати погодження з управлінням з питань містобудування та архітектури місцевої державної адміністрації або місцевої ради.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки залежно від її призначення, цінності та місця розташування може підлягати також погодженню з: структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища; центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини; центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства; центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Строк розгляду: протягом 10 робочих днів з дня одержання проекту ( двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом -- після отримання позитивного висновку такої експертизи).

Підстава для відмови – лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Як зареєструвати земельну ділянку в Державному земельному кадастрі?

Необхідно звернутися до територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки та надати наступні документи:

1) заяву про внесення відомостей до Державного земельного кадастру;

2) оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (погоджений проект землеустрою, за потреби, позитивний висновок експертизи);

3) документацію із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки, у формі електронного документа.

Строк розгляду такої заяви – 14 днів. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється безоплатно.

Як провести затвердження проекту землеустрою?

Рішенням про надання земельної ділянки за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюється затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Чи потрібно реєструвати право на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Мін’юсту?

Так, потрібно. Для цього слід звернутися до суб’єкта, уповноваженого на проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме до виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради або до місцевої державної адміністрації, в тому числі через центри надання адміністративних послуг. Державну реєстрацію речових прав на землю здійснюють також юридичні особи, акредитовані Мінюстом, та нотаріуси.

Які документи потрібні:

1) заява встановленої форми, яку формує державний реєстратор;

2) документ, що посвідчує особу;

3) засвідчена копія рішення про безоплатну передачу земельної ділянки у власність або надання у користування;

4) витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку (подається у разі, коли в документі, що подається для державної реєстрації, відсутні відомості про її кадастровий номер, а також у разі, коли в результаті доступу до Державного земельного кадастру державним реєстратором встановлено відсутність відомостей про відповідну земельну ділянку);

5) документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - в розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Куди звертатися, щоб отримати детальну консультацію?

За детальною консультацією звертайтесь до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області або на гарячу лінію Держгеокадастру за номером телефону 0 800 300 808.

Перегляди: 69

Павле Дмитровичу, вітаю Вас! Маю питання, яке турбує всіх тих, хто за кілька років збирається стати пенсіонером. Як розраховується нова пенсія?

Створено: 23 листопада 2017

Яка формула розрахунку пенсії?

Розмір пенсії за віком відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначається за формулою:

П = Зп× Кс, де П – це розмір пенсії, у гривнях; Зп – це заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 закону, а Кс – коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 Закону.

Який мінімальний розмір пенсії за віком?

За наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З 1 січня 2018 року для осіб, які досягли віку 65 років, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Якщо страховий стаж менший ніж 35 років для чоловіків та 30 років для жінок - мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу.

Для пенсій, призначених після 1 січня 2018 року, такий мінімальний розмір пенсії за віком (а саме, у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом), виплачується після досягнення особою 65 років. До досягнення цього віку таким особам може бути призначена державна соціальна допомога на умовах і в порядку, визначених Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпечених сім‘ям».

Чи передбачене збільшення розміру пенсії за віком за понаднормовий стаж?

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 Закону (цією статтею визначається розмір пенсії за віком), але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

Разом з тим, для осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Закону «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (01.10.2011), крім тих, яким після здійснювався перерахунок з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення пенсії:

мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу;

збільшення пенсії встановлюється за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам.

Який максимальний розмір пенсії?

Максимальний розмір пенсії, призначеної на умовах законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10740 гривень.

Як відбуватиметься обчислення пенсії за віком?

«З 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.»

«З 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.»

У 2019 - 2020 роках показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для перерахунку пенсій, збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за рік, що передує року, в якому проводиться збільшення, порівняно з роком, що передує року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для обчислення пенсій, передбачене частиною другою статті 42 цього Закону, проводитиметься починаючи з 2021 року.»

Який порядок визначення заробітної плати для обчислення пенсії?

Для обчислення пенсії враховується заробітна плата за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період враховується заробітна плата за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8 і 9 статті 11 цього Закону.

Період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців (крім випадків, коли період страхового стажу становить менше 60 місяців).

Куди звертатися, щоб отримати детальну консультацію?

За детальною консультацією звертайтесь до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Перегляди: 60

Доброго дня, пане Міністре! За час спільного проживання ми з дружиною зрозуміли, що далі йти нам краще різними дорогами. На спільно нажите майно я не претендую, оскільки маю власне окреме житло. Однак хотілося б роз'яснення стосовно того, як визначитися з

Створено: 23 листопада 2017

Доброго дня, пане Міністре! За час спільного проживання ми з дружиною зрозуміли, що далі йти нам краще різними дорогами. На спільно нажите майно я не претендую, оскільки маю власне окреме житло. Однак хотілося б роз'яснення стосовно того, як визначитися з ким має проживати дитина? Як це питання регулюють законодавчі норми?

 Хто визначає місце проживання дитини?

Місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Визначення місця проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається самою дитиною.

Чи потрібно підписувати якийсь документ?

Батьки за бажанням можуть укласти договір щодо батьківських прав та обов’язків того з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Договір визначає умови утримання (аліментні зобов’язання), виховання, навчання, догляду, які спрямовані на забезпечення нормального фізичного,  духовного, морального розвитку дитини, та може містити положення щодо місця проживання дитини.

Договір укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Хто і на яких підставах вирішує, коли батьки не доходять згоди?

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або ж судом.

При цьому беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини, вік дитини, стан її здоров'я дитини та ніші суттєві обставини.

Дитина не може проживати з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Як вирішити суперечку через органи опіки?

Один з батьків має подати службі у справах дітей за місцем проживання дитини такі документи:

  • заяву;
  • копію паспорта;
  • довідку з місця реєстрації (проживання);
  • копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності);
  • копію свідоцтва про народження дитини;
  • довідку з місця навчання, виховання дитини;
  • довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування.

Засідання комісій, які розглядають спори між батьками щодо визначення місця проживання дитини проводяться у разі потреби, але не рідше ніж 1 раз на місяць.

Як виглядає судова процедура?

Позовна заява подається до суду за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування відповідача.

У суді необхідно доводити такі обставини:

  • відповідальне ставлення до своїх батьківських обов’язків;
  • стан здоров’я як батьків, так і дитини;
  • матеріальне становище батьків;
  • можливість забезпечення належних житлових умов;
  • сімейний стан батьків;
  • інші обставини, які мають істотне значення (шкідливі звички, графіки роботи, професія тощо).

 

Чи можна змінити місце проживання дитини без рішення суду?

Малолітня дитина має проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінено самочинно.

Якщо один з батьків без згоди другого змінить її місце проживання, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Виняток - наявність небезпеки для життя та здоров'я дитини у місці визначеного проживання.

Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.

Куди звертатися, щоб отримати детальну консультацію?

За детальною консультацією звертайтесь до служби у справах дітей за місцем проживання дитини.

Перегляди: 61

Доброго дня! Ми з чоловіком маємо приємну новину, бо у нас народилася дитина. Але і я, і чоловік прописані у одному місті, а проживаємо і народжували у другому. Чи можемо ми оформити допомогу тут, де народжували, щоб не їхати 600 кілометрів додому?

Створено: 23 листопада 2017

 Хто має право на допомогу?

Допомога при народженні дитини надається одному з батьківдитини або опікуну, який постійно проживає разом з дитиною.

Куди звернутися?

До органу соціального захисту населення за місцем реєстрації одного з батьків дитини (опікуна), з яким постійно проживає дитина. Допомога може бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органах соціального захисту населення за місцем реєстрації.

Заява також може бути подана в електронній формі органу соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання заявника. Зробити це можна через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики (https://e-services.msp.gov.ua/) з використанням електронного цифрового підпису)

Звернутися необхідно не пізніше 12 календарних місяців після народження дитини, інакше допомогу не призначать.

Водночас допомога при народженні дитини, не одержана через смерть одного з батьків, якому ця допомога була призначена, виплачується матері (батьку, опікуну) за умови звернення за нею не пізніше ніж через 12 місяців після смерті отримувача допомоги.

Які документи потрібні?

Для отримання допомоги при народженні дитини за умови пред'явлення паспорта або іншого документу, який посвідчує особу, подається:

заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики (наказ Міністерства соціальної політики України від 21 квітня 2015 року № 441 "Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг");

копію свідоцтва про народження дитини;

копію рішення про встановлення опіки (подають лише опікуни);

видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини (якщо жінка, яка має зареєстроване місце проживання на території України і народила дитину під час тимчасового перебування за межами України).

Який розмір допомоги?

Допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41 280 гривень.

Виплата допомоги здійснюється одноразово – у сумі 10 320 гривень.

Решта суми виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами (по 860 грн на місяць).

Чи можуть батьків позбавити допомоги?

Існує низка умов для припинення виплати допомоги:

позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

відмови отримувача допомоги від виховання дитини;

нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;

відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір'ю;

припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини;

перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;

усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;

смерті дитини;

смерті отримувача допомоги;

Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

Таке рішення приймається безповоротно?

Рішення про припинення є не кінцевим і виплату допомогу при народженні можуть відновити (крім випадків смерті дитини). Для цього особі, яка здійснює догляд за дитиною, потрібно звернутися протягом 12 місяців після припинення виплати допомоги в орган соціального захисту населення з письмовою заявою.

Хтось контролює, на що витрачають допомогу?

Контроль за цільовим використанням державної допомоги здійснюється працівниками центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді або уповноваженою особою, визначеною виконавчим органом об'єднаної територіальної громади.

У разі встановлення факту нецільового використання коштів зазначені органи подають керівнику органу, який призначив допомогу, пропозиції щодо припинення її виплати.

Також у випадку невідвідування матір'ю (батьком, опікуном) дільничного лікаря-педіатра (сімейного лікаря), під наглядом якого перебуває дитина віком до 1 року, адміністрація лікувально-профілактичного закладу повідомляє про це орган соціального захисту населення за місцем проживання дитини.

Перегляди: 57

Добрий день, пане Міністре! Нам видали пенсійні картки, тепер всі бояться, що у них можуть викрасти картки і зняти з них гроші, бо в газеті писали, що таке вже було. Скажіть, що робити в таких випадках і чи можна повернути викрадені з картки гроші?

Створено: 23 листопада 2017

 Що робити, якщо викрали картку?

Після виявлення факту втрати банківської картки або появи підозри, що за вашим рахунком були проведені платежі, які ви не робили, негайно повідомте про це банк.

Як правило, це можна зробити зателефонувавши на телефон гарячої лінії банку, через систему онлайн обслуговування в мережі Інтернет або ж особисто відвідавши відділення банку.

Більш конкретно способи сповіщення банківські установи прописують у договорах.

Зверніть увагу!

До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач.

А з часу повідомлення банку ризик збитків від здійснення операцій несе вже банк.

Що має зробити банк?

Банк, який випустив банківську картку, отримавши повідомлення або заяву про втрату банківської картки або ж про платежі, яких власник картки не виконував, зобов'язаний:

ідентифікувати користувача,

зафіксувати обставини ситуації,

зафіксувати дату, годину та хвилини його звернення.

При цьому банк зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням банківської карки.

Залишок коштів на рахунку за дорученням власника рахунку перераховується на інші рахунки або видається готівкою.

Який строк розгляду банком заяви або повідомлення?

Банк зобов'язаний розглядати заяви або повідомлення користувача, які стосуються використання банківської картки або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою у строк, установлений договором.

Однак цей термін не може перевищувати строку, передбаченого законом для розгляду звернень скарг громадян.

При цьому банк має надати постраждалому клієнту можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви чи повідомлення і повинен повідомляти в письмовій формі про результати розгляду.

Який строк повернення коштів на рахунок?

Банк має встановити ініціатора та правомірність переказу коштів. Доки ця процедура не буде проведена, банк має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу. Водночас, слід зазначити, що всі ці процедури не можуть займати більше 90 календарних днів.

У разі встановлення неналежного переказу банк зобов'язаний переказати на рахунок постраждалого клієнта відповідну суму грошей за рахунок власних коштів.

Окрім того, банк повинен сплатити пеню в розмірі 0,1 відсотка суми переказу за кожен день, починаючи від дня переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок.

Чи можна оскаржити рішення про відмову повертати кошти?

У випадку відмови банку повертати кошти на рахунок платника, постраждалий має право звернутися до суду за місцем розташування банку в порядку цивільного судочинства.

Вартість подання позовної заяви майнового характеру – 1% від суми позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Куди звертатися, щоб отримати детальну консультацію?

Більш детальні роз’яснення та адвокатську допомогу можна отримати в Регіональному центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях. Дізнатися, де розташований найближчий пункт правової допомоги можна на сайтах Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у Харківській області або за телефоном гарячої лінії 0(800) 213-103.

Перегляди: 50

Доброго дня пане Міністре! Після звільнення за згодою сторін мені не виплатили частину коштів, які я заробив. Як мені поступити в такому випадку?

Створено: 23 листопада 2017

Чи має роботодавець при звільненні виплатити всю суму одразу?

При звільненні працівника виплата всіх сум провадиться в день звільнення. Якщо працівник в цей день не працював – кошти мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

 Що робити, якщо не дійшли згоди?

Працівник може стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату:

• в позасудовому порядку;

• в судовому порядку.

 Як вирішити спір у позасудовому порядку?

Звернутися із заявою до комісії по трудових спорах (у разі її створення) без обмежень будь-яким строком.

Трудовий спір підлягає розгляду, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом.

Комісія зобов’язана розглянути спір у десятиденний строк з дня подання заяви. Спори повинні розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника при розгляді спору від його імені може виступати представник профспілкового органу або за вибором працівника інша особа, в тому числі адвокат.

 Чи можна оскаржити рішення комісії?

У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах можна оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення виписки з протоколу засідання комісії чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах.

 Чи довго чекати виконання рішення комісії?

Рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню у триденний строк після закінченні 10 днів, передбачених на його оскарження.

У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення комісії по трудових спорах у встановлений строк працівникові комісією по трудових спорах підприємства, установи, організації видається посвідчення, що має силу виконавчого листа.

На підставі посвідчення, пред'явленого не пізніше тримісячного строку до органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю, державний виконавець чи приватний виконавець виконує рішення комісії по трудових спорах у примусовому порядку.

Що необхідно знати, щоб звернутися до суду?

Для стягнення заборгованості працівник може звернутися до суду в порядку:

• наказного провадження (вимога працівника про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати є безспірною);

• позовного провадження (наявний спір щодо розміру заборгованості з виплати заробітної плати та/або права на її отримання).

 Яка процедура в рамках наказного провадження?

Судовий наказ може бути видано у разі якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівнику суми заробітної плати.

Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за місцем розташування підприємства або за місцем реєстрації позивача.

Працівник має право звернутися до суду без обмеження строку.

 Які документи необхідно подати і скільки це коштує?

Заява подається у письмовій формі та має містити докази:

перебування заявника у трудових відносинах із боржником (наприклад: засвідчені копії наказу про прийняття на роботу, копія трудової книжки, копія трудового договору між роботодавцем і працівником, довідка з місця роботи тощо);

підтвердження суми, яка стягується (будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо).

При зверненні до суду в порядку наказного провадження з вимогою про стягнення нарахованої, але не виплаченої зарплати судовий збір не сплачується.

 Як довго чекати рішення?

У разі прийняття судом ухвали про відкриття провадження, суд у триденний строк видає судовий наказ по суті заявлених вимог.

Судовий наказ набирає законної сили протягом 3 днів після закінчення десятиденного строку, які виділяються позивачу на подання заяви про відміну ухвали.

На підставі судового наказу стягувач повинен звернутися до державної виконавчої служби з метою його примусового виконання.

Яка процедура звернення у рамках позовного провадження?

У разі наявності спору щодо розміру заборгованості працівник може звернутися з позовною заявою до суду за місцем розташування підприємства чи місцем проживання/перебування позивача без обмеження строків.

Позивачі звільняються від сплати судового збору.

Чи передбачене відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні?

Суд стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку. Якщо розрахунок не проведений до розгляду справи – по день постановлення рішення.

Відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі спору про розмір виплат вимоги про відповідальність за затримку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

 Як довго чекати рішення щодо стягнення заробітної плати?

Судове рішення про виплату заробітної плати підлягає негайному виконанню, якщо сума заборгованості не перевищує 1 місяць.

Суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне виконання судового рішення в разі стягнення всієї суми заборгованості із заробітної плати.

Куди звернутися, щоб отримати детальну консультацію?

За детальною консультацією звертайтесь до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області за телефоном

(057) 752 35 21.

Перегляди: 89
ТОВ "ТРК "Сігма". Усі права захищені.
Під час будь-якого використання матеріалів сайту гіперпосилання на sigmatv.net.ua обов'язкове. 2009 – 2017 р.p.