Традиційні скандинавські торф’яні екобудинки

скандинавсі будинки з торфу

 

Найчастіше особливості побудови житла у різних народностей безпосередньо залежать від географічного положення, специфіки сировинних запасів і клімату. Ісландські традиційні будинки-землянки є цьому класичним доказом. Це невелике житло, повністю покрите трав’яною рослинністю, практично повністю зведене з торфу. Зовнішній вигляд і замаскованість під навколишній ландшафт робить їх схожими з житлом хоббітів.

Багато століть і поколінь ісландці жили в темних, невеликих будинках-землянках. Українцям, у яких шоста частина території країни зайнята лісами, дуже складно уявити становище, коли лісовий фонд практично відсутній. Немає дров для приготування їжі та опалення, відсутні будматеріали для будівництва житла. І нереально виростити. Єдиним виходом з ситуації був імпорт будматеріалів і палива морськими судами. Для побудови корабля необхідний якісний ліс, якого в Ісландії, відповідно, також не було.

Пристосовуючись до життя в екстремальному середовищі, місцеві жителі століттями булизмушені облаштовувати житло з підручних матеріалів, наданих суворою північною природою – камінням і торфом. Перші будинки були дуже примітивними і представляли собою щось подібне до барлоги, без вікон і дверей, темні, вологі і незахищені. В процесі еволюції житло набувало затишку і комфорту. Пізніші варіанти були схожі по плануванню на сучасну оселю та мали кілька окремих приміщень, часто з вікнами, коридори і підсобні споруди (комора, закут, хлів). Слід звернути увагу, що верховий торф володіє унікальними теплоізоляційними властивостями і значно перевищує за цим показником деревину. Тому товстий шар торфу на даху і торф’яні блоки у формі ялинки забезпечували тривале збереження тепла всередині житла. Торф’яні будинки-землянки мали свої відмінні, властиві тільки їм, особливості. Фундамент складався з плоских окатишів. Рама – з міцного дерева, здатного витримати вагу торфу. Залежно від призначення приміщення і рівня достатку, підлога вистилалась з каменю, дерева або землі. Ще одним дерев’яним елементом конструкції були двері. Для посилення покрівлі та забезпечення допоміжної ізоляції висаджувалася трава.

Наявне вікно завжди знаходилося на сонячній стороні для максимального освітлення і накопичення тепла. У міру розростання сім’ї до базового дому пристроювалися нові приміщення. Підсобні приміщення (комора, хлів, туалет) зазвичай зводилися на невеликому віддаленні від основного житла та зовні практично не мали відмінностей. Згодом базове житло розросталося до комплексу різних споруд.

 Неймовірно, але в торф’яних будинках-землянках місцеві жителі проживали ще в другій половині XX століття.

 Якщо вас зацікавила технологія будівництва та ви шукаєте будівельні матеріали – то варто звернути увагу на якісний торф від виробника “Житомирторф” перейшовши за посиланням http://torf-zt.com/torf-frezernuy/

 

__________________

На правах реклами