Комунальна власність як яблуко розбрату лозівських депутатів

У міськраді кілька місяців точаться суперечки через поняття “комунальна власність” у відношенні багатоповерхівок.

У Лозівській міськраді кілька місяців точаться суперечки через поняття “комунальна власність” у відношенні багатоповерхівок. Розбіжності виникли через рішення, яким депутати дозволили вирізати труби гарячої води у підвалах. Більшість народних обранців вважає, що міськрада має достатньо повноважень для таких рішень. Однак є депутати, які переконані: власників приватизованих квартир запитувати обов’язково. У протистояння вже втрутилась прокуратура. Вона вивчає юридичні аргументи сторін.

 

Громадський діяч і депутат міськради Ігор Коломак кілька років намагається навчати лозівчан комунальної грамотності. Щоб краще пояснити, кому належить будинок і на якій підставі, він підготував цілу презентацію. Історія питання починається з приватизації житла. Набуте  право власності не обмежується квартирою, наголошує Ігор Коломак, а поширюється на всю багатоповерхівку.

На тверде переконання Ігора Коломака, міська рада може розпоряджатися виключно комунальним майном. Серед багатоповерхівок такими є тільки колишні гуртожитки, вважає депутат, – там досі немає жодного приватизованого метра.

Тож, наприклад, рішення міськради, яке дозволяє вирізати труби гарячої води у всіх лозівських багатоповерхівках, не питаючи дозволу мешканців-співвласників, – незаконне, стверджує Ігор Коломак. Такої самої думки дотримується юрист Костянтин Семитоцький. Щоб прийняти законне рішення щодо тих же труб гарячої води, стверджує він, міськраді потрібна була письмова згода кожного власника приватизованих квартир. У цьому випадку нотаріальне засвідчення згоди необов’язкове.

Подібну позицію щодо розпорядження спільним сумісним майном підтримує й Лозівська прокуратура. За зверненням Ігора Коломака вона винесла протест на рішення міськради про вирізання труб. Щоправда, більшість депутатів протест відхилила: її переконали аргументи юридичної служби міськвиконкому. Начальниця цієї служби Ірина Гайдар зауважує: майнові права людей у законодавстві дійсно прописані, а ось як їх реалізовувати — ні. Жодного документу, який би підтверджував, що людині належить частка багатоповерхівки, ніхто не видає.

Непорозуміння виникло через недосконалість законодавства. У Цивільному кодексі не все прописано, а Житловий кодекс давно застарів: його затвердили ще за радянських часів, і там житловий фонд вважається державним. У питанні з тими ж трубами гарячої води юристка Ірина Гайдар посилається на закон України “Про місцеве самоврядування”. Там прописано, що на житловий фонд поширюється право саме комунальної власності.

Більшість депутатів у сутність законодавчих колізій не вникає. Якщо юридичних аргументів на свою підтримку їм вистачає, вони приймають рішення, яке, на їхню думку, принесе лозівчанам більшу користь, говорить представник більшості Валерій Рохман.

Поставити крапку у суперечці може або суд, або укладення договорів між власниками приватизованих квартир та КП “ЖУК”: це підприємство є балансоутримувачем багатоповерхівок. Після підписання договорів балансоутримувач матиме право приймати рішення відносно будівлі, яка перебуває у спільній сумісній власності.

Далі залишиться дещо змінити рішення: замість слів “житлові будинки комунальної власності” написати “будинки, які перебувають в управлінні КП “ЖУК”. Таким чином інцидент буде вичерпаний.

А поки Ігор Коломак готує чергове звернення до прокуратури. Він виявив ще одне рішення міськради, де усі лозівські багатоповерхівки названі комунальною власністю.

Валерія Гецко