Чотири слова на «и» в українській мові, про які ви точно не знали

В українській мові не існує слів, які починаються з літери “и”? А ось і є, навіть цілих чотири. І українці їх використовують. Крім того, цю літеру першою у словах використовували з давніх часів.

Які є чотири слова в українській мові, які починаються з букви “и”, розповідає РБК-Україна з посиланням на роз’яснення мовознавця Олександра Авраменко у каналі на YouTube.

За словами Авраменка, довший час вважалося, що слів на букву “и” в українській мові немає. Але у 2019 році змінився правопис і чотири слова стали використовувати цілком законно.

Раніше було золоте правило – слів на букву “и” не буває. Але з 2019 року правопис узаконив кілька слів, що починаються на букву “и”.

Перше – службове слово “ич”.

Наприклад, “Ич який хитрий!”, “Ич яка гарна! – пояснив мовознавець.

Другим словом він назвав дієслово “икати”, фактично це те саме, що й “ікати”, але перша буква тепер вимовляється “и”.

І третє – допускаються паралельні форми: “ирод” та “ірод”, “ирій” та “ірій”.

 Кожен із цих варіантів правильний. Ви спитаєте, хто ж це таке придумав? А я відповім: так українці вимовляли ці слова здавна.

 Насамкінець лише додам, дбаймо про те, щоб Україна і говорила, і писала грамотно, – підсумував мовознавець.

Але й це не все. Насправді таких слів значно більше і всі вони – діалектні або архаїчні правописні варіанти літературних слів. Багато українських мовознавців присвятили вивченню початкового “и” і у словнику 1886 року таких слів налічувалося понад 100.

Відомий мовознавець та лексикограф Борис Грінченко відстоював право вживання “и” на початку слів у своєму словнику української мови.

У ньому були: идол, ижиця, икати, илкий, инакий, индик, иржа, ирід, ич, искра.

А у “Головніших правилах українського правопису” Івана Огієнка від 1919 року була примітка про варіативність “и” на початку деяких слів: “але перед “н” можна писати “и”: инший, инколи, иней”.

У 1928 році був прийнятий Харківський правопис, у якому літеру “и” на початку слова заборонили. Ще через 25 років дозволили невеликий перелік слів, у яких “и” може вимовлятися, але не писатися.

Ось деякі слова зі словника Грінченка:

Ива – верба
Ивина – верба
Игла – єгла, голка (діал.)
Иля – Олена (діал.)
Икавка, и́кавочка, икати – гикавка, гикати
Илкий – такий, що став гірким (про масло)
И́мбрик – чайник (діал.)
Импет – нестримність, натиск
Индими́на – необхідна річ (діал.)
И́нкол – вид жаби, кумка червоночерева
Инцина́тий – гострий, злий
Ир – загальна назва пісні в деяких тюркомовних народів
Ирій – більш давній варіант назви вирій
Ирле́ць – тавро на вівці
Ирстенин – християнин
Ирстити, ирститися – хрестити, хреститися
Иршини, ирщіння – хрестини
Иршлиця – облямівка, опушка на кожусі зі смушки чи хутра бабака
Ит – вигук в значенні “ет, поглянь лиш”
Ич – вигук в значення “ти лиш подивись”
И́чвина – частина ґринджол, що має вигляд двох каблучок проти двох передніх копилів.

545