Готуємося до другого Святого вечора: чому кутю в цей день називають голодною

Другий Святий вечір 2026 за новим календарем припадає на 5 січня. Цей вечір відзначається напередодні Водохреща, яке святкують 6 січня.

Назва Голодна кутя має своє пояснення. Зранку 5 січня і до появи першої зірки віряни дотримуються суворого посту. Святковий стіл має бути скромним, і обідати теж не варто. Перед вечерею віряни моляться і випивають келих води, освяченої в церкві.

Для традиційної сімейної трапези на другий Святвечір, на відмінну від 24 грудня, не обов’язково було готувати усі 12 пісних страв.На стіл зазвичай ставлять кутю, узвар, смажену рибу, вареники.

На святковий стіл викладали трішки сіна, зверху – білу скатертину. Часто на кути стола викладали зубці часнику, щоб уся сім’я була здорова. З появою першої вечірньої зорі сідали за стіл. Помолившись, починали трапезу трьома ложками куті, ними ж і завершували.

Якщо деякі страви не з’їдали під час вечері – їх виносили курям чи іншій худобі, щоб ті були здорові і краще плодились. В пусту миску від куті клали ложки усіх, хто був на трапезі. А також туди додавали шматочок хліба, щоб був урожай.

Вранці, на Водохреща, віряни знову вирушали до церкви. Після служби деякі занурювалися у крижану ополонку — цю традицію зберігають і досі.

Яких традицій дотримувались на другий Святвечір

Традиційно на Водохреще б’ють сильні морози. Саме тому з цим святом пов’язаний обряд “заклинання морозу”. Перед тим, як розпочати трапезу, господар брав ложку куті, підходив до вікна й промовляв: “Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти!”.

Робив паузу, а тоді продовжував: “Не йдеш? То не йди ні на жито, ні на пшеницю, ні на всяку пашницю! Не морозь ні нас, ні наших коней, не морозь ні худобу ні птицю!”.

З настанням темряви розпочинався ще один ритуал. Родина виносила з дому “дідуха” й спалювала у саду чи на городі. Його попіл вважався корисним для майбутнього урожаю. Цей обряд був своєрідним прощанням із зимою та закликанням весни.

У це свято діти знову могли ходити щедрувати. Іноді брали з собою гілочки ліщини й дарували господарям домівок на знак вдячності.

Часто на другий Святвечір дівчата ворожили. Проводили ті ж ритуали, що й на Андрія чи в інші магічні вечори.

Українці вірили, що опівночі перед Водохрещем вода в озерах та ріках хвилюється. Дехто посеред ночі йшов подивитись на це. Прийнято було набрати цієї води й ховати за святими образами на випадок поранення або тяжкої хвороби.

Такий обряд мав відлякати мороз від господи й забезпечити рясні врожаї.