Чотири сценарії завершення війни в Україні

Впливовий американський аналітичний центр Atlantic Council («Атлантична рада») опублікував доповідь директора інституту прогнозування Центру міжнародної безпеки імені Брента Скоукрофта Метью Берроуз та експерта цього центру Роберта Меннінга щодо звершення війни в Україні. Експерти детально розписали чотири можливі сценарії завершення війни та її вплив на майбутнє світу.

ZAXID.NET переклав чотири прогнози експертів на українську.

Заморожений конфлікт

Військові зусилля Росії в Україні тривають уже більше року і кількість загиблих серед мирного населення продовжує зростати. Президент України Володимир Зеленський залишається в Києві, навіть попри те, що його життю загрожує небезпека через спроби Росії вбити його.

У 2023 році світові ціни на нафту становитимуть понад 100 доларів за барель, оскільки Європа намагається відмовитись від російської енергетики. Сувора зима 2022-2023 років спонукала країни ЄС розпочати нормування енергопостачання, позбавляючи галузі необхідної електроенергії та змушуючи школи закриватися під час поганої погоди через складнощі з опаленням. Європа занурюється в рецесію. І хоч США позбулися рецесії, високі ціни на бензин продовжують обурювати американців. Демократична партія втрачає контроль над Сенатом і Конгресом на проміжних виборах у листопаді 2022 року, що різко послаблює здатність президента США Джо Байдена просувати свою політику.

Фото Getty

Тим часом Росія перебуває у жахливому стані. Незважаючи на вправне керування Центральним банком Росії у безвихідній ситуації, інфляція стрімко зростає на тлі перебоїв у поставках основних продуктів харчування та меншої, ніж очікувалося, допомоги Китаю. Російське військове керівництво розуміє, що війну в Україні неможливо виграти, і ходять чутки про неміцну коаліцію розлючених олігархів, військових та силовиків з розвідки, які мають на меті відсторонити Путіна і поставити на його місце колишнього президента Дмітрія Мєдвєдєва. Служба розвідки країни, ФСБ, запобігає палацовому перевороту, а Путін відправляє десятки генералів до таборів.

На початку 2023 року ворогуючі сторони зайшли в глухий кут і хоч конфлікт має низьку інтенсивність, його кінця не видно. Президент Франції Еммануель Макрон і канцлер Німеччини Олаф Шольц прагнуть стати посередниками щодо припинення вогню. Майже 10 мільйонів українців емігрували до ЄС, де глибока рецесія викликає спротив громадськості щодо прийняття ще більшої кількості біженців. Європейські лідери готові запропонувати Путіну стимули: скасування деяких санкцій за умови, що російські війська припиняють бойові дії та починають скорочувати свою присутність в Україні.

Під тиском всередині країни Путін відводить частину своїх військ з України, але зберігає їхню достатню кількість, щоб зберегти контроль над більшою частиною узбережжя України, забезпечуючи сухопутний міст між Донбасом та Кримом. Лідери Франції та Німеччини розчаровані частковим виходом Росії та відповідають взаємністю, скасувавши санкції лише проти тих олігархів, які були причетні до змов щодо усунення Путіна. ЄС також тимчасово скасовує ембарго, яке він наклав на російську енергетику, але в основному для того, щоб допомогти відновитись європейській економіці. Адміністрація Байдена не знімає власного енергетичного ембарго. Але в надії, що ціни на нафту почнуть знижуватися з початком президентських виборів в середині 2023 року, Америка закриває очі на імпорт російських енергоносіїв іншими країнами, включаючи європейських союзників.

Переговори з Путіним, які очолили Франція, Німеччина, Туреччина та Ізраїль затягуються. Москва хоче гарантій, що НАТО припинить постачання зброї українському опору, а також скасує свою обіцянку 2008 року прийняти Україну та Грузію до Альянсу. США не поступатимуться, хоча Зеленський уже протягом певного часу визнає, що українська мрія про членство в НАТО вже нездійсненна. Український президент погоджується на нейтралітет за умови, що п’ять постійних членів Ради Безпеки ООН (США, Росія, Китай, Велика Британія та Франція), а також Німеччина та Туреччина стануть гарантами безпеки України. Проте Зеленський не бажає визнавати незалежність Донецької та Луганської областей, що були відрізані від решти країни.

Оскільки переговори з цих питань зайшли в глухий кут, Вашингтон хоче подвоїти військові поставки українським силам, в той час як Франція та Німеччина все ще сподіваються досягти розрядки з Москвою і хвилюються, що Путін відправить назад виведені війська. Польща та інші країни Центральної Європи підтримують позицію США, тим більше, що Зеленський не хоче, аби тиск на Росію послабився. Він наполягає, що якщо українські сили отримають більше військової допомоги, у них є хороші шанси дати відсіч усім російським військам, що залишилися.

Президентська кампанія в США розпалюється, як і бойові дії в Україні, тому адміністрація Байдена скликає спеціальний саміт НАТО, щоб вирішити подальші кроки. І Сполучені Штати, і їхні європейські союзники вважають, що поточний курс конфлікту є нестійким. Громадськість ЄС дедалі більше обурюється вартістю житла та проблемами підтримки мільйонів українських біженців.

У Сполучених Штатах адміністрація побоюється поразки демократів на виборах 2024 року, оскільки ціни на газ та інфляція залишаються високими, а економіка не працює. На Близькому Сході в Єгипті вже два роки відбуваються дедалі більш жорсткі продовольчі бунти, оскільки ціни на хліб зростають.

Європейці побоюються повторення «арабської весни» з ще більшою нестабільністю, тероризмом і біженцями. США і європейським країнам також стає все важче забезпечити дотримання санкцій проти Росії іншими країнами. Росія, може вже і не продає Європі стільки нафти та природного газу, як колись, але вона знаходить багато інших покупців на російські енергоносії за зниженою ціною. Західні лідери стурбовані тим, що початковий шок від санкцій пройшов і більшість звичайних росіян вчаться пристосовуватися до них. Переживши змови еліт, щоб замінити його, Путін відновив контроль над країною.

На саміті НАТО Байден заявляє, що у Заходу є два варіанти. Перший – тиснути на Зеленського і Путіна, щоб вони домовилися про припинення вогню та обмежений мир, хоча це несе ризик крихкого миру. По-друге, Захід посилить свою військову допомогу Україні в надії, що український військовий прорив змусить Путіна піти на серйозні поступки, хоча це спричинить ризики ескалації, такі як російський напад на склади постачання вздовж кордону з Польщею чи Румунією. Поки Байден встигне це помітити, перший варіант скоріше призведе до чогось на зразок нашого другого сценарію («подвійної холодної війни»), тоді як останній варіант, швидше за все, призведе до ситуацій, подібних до нашого третього («ядерний апокаліпсис») або четвертого («дивний новий світ») сценаріїв.

Подвійна холодна війна

Переговори про мир між Росією та Україною зайшли в глухий кут на кілька місяців, українці сподіваються, що нові західні військові поставки схилять хід конфлікту на їхню користь. Але після того, як кілька українських міст перетворилися на руїни, стає зрозумілим, що ніхто не може по-справжньому виграти війну.

Франція та Німеччина докладають нових зусиль для того, щоб обидві сторони погодилися на мирну угоду, за якою Україна стане нейтральною країною, подібною до Австрії, погоджуючись виключити мету членства в НАТО зі своєї конституції за умови повного виведення російських військ із країни. Одночасно розглядаються складніші питання, такі як постійний статус анексованого Росією Криму та двох відокремлених областей: Донецької та Луганської. Після кількох невдалих спроб Зеленський і Путін уклали угоду про припинення вогню під тиском не лише Парижа та Берліна, а й Вашингтона. ЄС пропонує Україні посилити гуманітарну допомогу та допомогу у розвитку та деяке скорочення санкцій проти Росії за умови,що Кремль виведе всі свої війська з України, крім тих, що розташовані в спірних регіонах країни. ЄС також допомагає з розселенням біженців у їхніх будинках в Україні.

Фото Getty

У зв’язку з дотриманням режиму припинення вогню та початком виведення військ Росією, президент Франції Еммануель Макрон і канцлер Німеччини Олаф Шольц пропонують провести ширшу мирну конференцію, яка дасть початок переговорам між НАТО і Росією щодо контролю над озброєннями. Їхня мета — уникнути нової холодної війни в Європі. Проте Вашингтон виступає проти ідеї конференції, оскільки багато зовнішньополітичних еліт США вважають, що Путін недостатньо заплатив за своє невиправдане вторгнення в Україну. Провідні члени Конгресу від обох партій закликають президента не знімати навіть деякі з найсуворіших фінансових санкцій проти Росії — крок, який, на думку Макрона і Шольца, необхідний для зміцнення слабкого миру. Позицію США підтримують кілька східних членів ЄС, які є в опозиції до франко-німецької ініціативи.

Хоча адміністрація США відмовляється піддатися тиску Конгресу, щоб скасувати новий договір з Москвою про скорочення ядерного озброєння, у цій атмосфері вона не відчуває, що може підтримати зусилля Франці і Німеччини щодо початку переговорів між НАТО і Росією щодо введення обмежень на звичайне озброєння. Прислухаючись до зростаючих закликів східноєвропейських союзників до посилення підтримки проти Росії, Сполучені Штати та їхні західноєвропейські союзники починають розміщувати додаткові військові сили вздовж нового вододілу між Сходом і Заходом на кордонах Польщі та країн Балтії. Росія та Білорусь роблять дзеркальні кроки.

Виконавши свої плани щодо зміцнення збройних сил Німеччини, Шольц закликає посилити оборону ЄС. Макрон повторює свою пропозицію розширити ядерну зброю Франції як європейський засіб стримування проти будь-яких агресорів.

Ціни на нафту знижуються, але залишаються в діапазоні від 75 до 95 доларів за барель. Європа прискорює свої зусилля з підтримки використання відновлюваних джерел енергії, включаючи ядерну. Економічне зростання ЄС після рецесії в 2022-23 роках становить менше 1% на рік, тоді як у США спостерігаються вищі темпи зростання – 2% а в Китаї – нижче 5%. Оскільки глобальне зростання падає нижче 4%, зростає усвідомлення того, що світ може застрягнути в тривалому періоді повільного економічного розвитку. Стрибки цін і заворушення загострюються в тих частинах Африки та Близького Сходу, які залежали від експорту української пшениці.

Тим часом Росія стає все більш залежною від китайських та інших азійських ринків через повільне відновлення економіки та прискорює експорт своєї енергії на схід. Китай розширює свою транскордонну міжбанківську платіжну систему, щоб дозволити Росії обходити SWIFT. Росія і Китай розширюють торгівлю цифровими юанями, зменшуючи потребу в доларах. Китай також відмиває російські золоті резерви, вартість яких оцінюють у близько 100 мільярдів доларів, конвертуючи їх в юані, які Росія може використовувати для купівлі китайських товарів.

У світлі підтримки Китаєм Росії, Вашингтон розширює нову холодну війну на Пекін. США вводять санкції проти деяких китайських банків і закликають своїх союзників внести в чорний список китайські технологічні компанії. Європейські лідери, зі свого боку, неохоче йдуть на боротьбу з Китаєм, але не вважають, що перебувають у хорошій позиції, аби протистояти вимогам США. Сполучені Штати також припиняють експорт напівпровідникових мікросхем до Китаю, завдаючи проблеми їхній власній промисловості та прискорюючи зусилля Китаю з розбудови технологічної самостійності. Уряд США також припиняє свою політику «стратегічної двозначності» щодо Тайваню, заявляючи, що він дасть військову відповідь на будь-яку китайську агресію проти острова, в той час Тайвань проголошує незалежність від Китаю. Москва і Пекін, у свою чергу, поглиблюють свою політичну співпрацю.

Лідер КНР Сі Цзіньпінь бачить переваги розгортання холодної війни зі США. Він посилює свою націоналістичну риторику, мобілізовуючи підтримку для боротьби режиму із Заходом і придушуючи зростаюче занепокоєння своїм правлінням серед тих у Комуністичній партії, хто хоче запровадити ринкові реформи, щоб підсилити хитку економіку країни та знайти компроміс зі Сполученими Штатами.

У цьому середовищі виникає неформальний блок нейтральних держав, який включає Індію, Саудівську Аравію, Об’єднані Арабські Емірати, В’єтнам, Туреччину та Бразилію. Більшість із цих країн підтримували добрі відносини з Росією під час війни в Україні, незважаючи на тиск Заходу, щоб ізолювати Москву. Економічно залежні від торгівлі з Китаєм, вони також хочуть хороших відносин з Пекіном.

Міжнародне співробітництво у всіх галузях, від зміни клімату до спільних економічних проблем, глобальних технологічних стандартів та допомоги в розвитку для бідніших країн стає важчим. Посилення суперництва США та Китаю змушує кожну державу залучити якомога більше країн на свою сторону у цифрових питаннях. Глобальне економічне зростання продовжує знижуватись, прогресує деглобалізація. Міжнародні багатосторонні інститути, від ООН до Світової організації торгівлі та Всесвітньої організації охорони здоров’я, занепадають.

Ядерний апокаліпсис

Незважаючи на сміливі зусилля України стримувати наземне вторгнення Росії, численні міста країни перетворено на руїни. За таких обставин президент України Володимир Зеленський відмовляється від переговорів з Москвою. На Заході посилюється тиск щодо інших форм інтервенції, окрім поставок зброї та гуманітарної допомоги. Сполучені Штати та інші члени НАТО посилюють постачання зброї непохитним українцям, забезпечуючи таємні навчання та безпечний притулок на польському кордоні. Війна загострюється, темпи виїзду українців з країни прискорюються. Українці продовжують боротьбу навіть у частинах країни, «умиротворених» російськими військами, і закликають Захід до більш активної допомоги.

Фото Getty

Тим часом у Росії західні санкції впливають на простих людей більше, ніж під час фінансової кризи 1998 року. Відбувається широкомасштабний виїзд з Росії представників середнього класу — вчених, інженерів, викладачів, технічних спеціалістів та інших «білих комірців», більшість з яких ще не має 40 років, що ставить під загрозу майбутнє РФ. Незважаючи на зростаючу інфляцію, Кремль санкціонує спеціальний «переможний бонус» для всіх громадян Росії, щоб посилити свою внутрішню підтримку. Москва забороняє експорт пшениці та заморожує вартість оренди та продуктів першої необхідності у великих містах. Російська поліція жорстоко придушує зростаючі протести проти жорсткої тактики російських військових в Україні.

Кремль все більше турбує те, як сильно російські військові намагаються утримати українську територію під час боротьби з активними українцями. Коли ФСБ попереджає Путіна про базу для українських військових у Польщі, російський президент згадує радянський жах в Афганістані і вирішує придушити таку допомогу. У Раді Безпеки ООН постійний представник Росії показує фотографії навчальної бази Центрального розвідувального управління та запасів летальної зброї там.

Потім настає різка ескалація, яка руйнує глобальне табу на використання ядерної зброї, яке діяло від закінчення Другої світової війни: Путін дозволяє своїм силам підірвати тактичну ядерну ракету на українській стороні кордону з Польщею в малонаселеному районі, не зачіпаючи напряму базу США/НАТО, посилаючи таким чином рішуче повідомлення про свою незгоду з її існуванням.

У відповідь Польща посилається на статтю 5 НАТО, щоб закликати інших членів Альянсу на свій захист. НАТО скликає надзвичайний саміт. Американські «яструби» закликають до пропорційної ядерної відповіді, але адміністрація Байдена вирішує спочатку поставити Путіну ультиматум, підкріплений реальною загрозою ядерної відповіді. США визначають умови припинення конфлікту між Росією та НАТО, який зараз значно розширився: Росія має негайно вивести війська з усієї України, включаючи Крим і Донбас. Не буде жодних обіцянок, що Україна не вступить у НАТО. Щоб скасувати всі санкції США, Росія повинна виплатити репарації за збитки, які вона завдала Україні. Європейські лідери, такі як президент Франції Еммануель Макрон і канцлер Німеччини Олаф Шольц, заперечують проти вимог щодо беззастережної капітуляції Росії. Але на тлі емоцій безпрецедентного ядерного конфлікту в Європі вони програють.

Путін погоджується на переговори, але відмовляється від умов, визначених США та їх союзниками. НАТО реагує на це, випустивши кілька звичайних крилатих ракет, щоб знищити російську військову базу в Україні поблизу російського кордону. Порівнюючи атаку НАТО з черговим нацистським вторгненням, Путін отримує підтримку російської громадськості, навіть попри те, що члени російської еліти намагаються його скинути. Росія у відповідь завдає ще два удари тактичними ядерними ракетами, цього разу над кордоном із Польщею.

Відбувається низка ядерних ударів: США завдають ударів по російських військових цілях, а Росія завдає ударів по базах НАТО в Німеччині та об’єктах США на Гуамі та Алясці. Незважаючи на зосередженість на військових цілях, тисячі мирних жителів гинуть в результаті ударів; зростає занепокоєння про те, що в результаті радіаційного отруєння буде ще більше смертей. І США, і Росія використовують штучний інтелект і наступальні кібератаки, щоб знищити ядерну інфраструктуру один одного в космосі. На відміну від Другої світової війни, бойові дії зосереджені лише в Європі, оскільки Китай (який разом із Францією безуспішно намагається бути посередником між воюючими сторонами) та країни Близького Сходу, Африки та Латинської Америки дотримуються нейтралітету. Тим не менш, Третя світова війна почалася.

Відважний новий світ

Як і у попередньому сценарії, Росія запустила тактичну ядерну ракету в межах України навпроти бази США/НАТО в Польщі, які допомагають українцям навчаннями та зброєю. Багато хто в США хочуть атакувати Росію крилатими ракетами у відповідь, жахаючи європейських лідерів, які бачать у такому розвитку подій початок ядерного Армагеддону. Європейський тиск переконує Вашингтон припинити військові дії, водночас Китай втручається, щоб змусити Росію вивести свої ядерні сили з режиму підвищеної готовності.

Шок від першого застосування ядерної зброї за майже вісім десятиліть викликає страх, що російський удар може стати ядерною версією вбивства ерцгерцога Франца Фердинанда, що спричинило Першу світову війну. Генеральний секретар ООН скликає мирну конференцію, на якій Китай, Ізраїль та ЄС тісно співпрацюють для врегулювання ситуації. В Україні запроваджено режим припинення вогню під контролем ОБСЄ та миротворців ООН (частина з Народно-визвольної армії Китаю). Протягом наступних дев’яти місяців ворогуючі сторони погоджуються на угоду, яка забезпечує виведення російських військ з України та послаблення західних санкцій проти Росії, доки Москва буде дотримуватися угоди.

У рамках цієї угоди Україна займає нову позицію нейтральної держави, стратегічного буфера між Сходом і Заходом, визначеного в новій федеральній конституції, затвердженій на референдумі. Вона налагоджує економічні зв’язки з ЄС і, щоб заспокоїти Росію та сприяти відбудові на сході України, вона також приєднується до Євразійського економічного союзу Путіна. Україна зберігає здатність озброюватися для власної оборони в межах, узгоджених у рамках більших обмежень НАТО-Росія на звичайні озброєння та заходів щодо зміцнення довіри. Крим визнаний ООН частиною Росії після того, як його жителі проголосували за приєднання до країни на референдумі під міжнародним контролем. За новою Конституцією України, Донецьк і Луганськ стали напівавтономними областями. У межах нових механізмів європейської безпеки західноєвропейські країни успішно тиснуть на США та східноєвропейських членів НАТО, щоб вони скасували обіцянку Альянсу 2008 року про поширення членства на Україну та Грузію. Оновлена ОБСЄ відіграє більшу роль у сфері безпеки. Але статут НАТО залишається незмінним, теоретично залишаючи політику відкритих дверей.

Спираючись на глобальну реакцію проти Росії, яка перетнула ядерний рубікон, генеральний секретар ООН ініціює заборону будь-якої тактичної ядерної зброї та повернення до мети щодо ядерного роззброєння. У Європі також зростає рух за ядерне роззброєння. Сполучені Штати і Росія ведуть переговори про СНО-ІІІ, погоджуючись скоротити розгорнуті ядерні боєголовки до однієї тисячі у кожної. Додаткові угоди, що регулюють скорочення звичайних озброєнь, обмежують рівень сил і систем озброєння США та Росії.

Після того, як мирна конференція завершила війну в Україні, з наближенням виборів у Росії 2024 року, група олігархів і високопоставлених військових та розвідників висуває Путіну ультиматум: піти у відставку або постати перед судом за воєнні злочини. Путін вирішує поїхати на дачу, щоб написати свої мемуари. Російський народ, домагаючись реформ, відновив зв’язки зі США та Заходом і, щоб не потрапити в залежність від Китаю, обирає коаліційний уряд, до складу якого входять колишній бізнесмен Михайло Ходорковський і раніше ув’язнений дисидент Олексій Навальний. І все ж таки, навіть під новим керівництвом, Росії потрібні роки, щоб відновити та диверсифікувати свою економіку, а також поступово відновити довіру та змінити зв’язки із Заходом.

Мирні переговори щодо України сприяють економічному підйому в усьому світі. Зусилля Китаю бути посередником в конфлікті, включаючи тиск на Росію шляхом відмови у фінансовій допомозі Москві, призвели до перезавантаження китайсько-американських відносин. Це, натомість, створює основу для конкурентного співіснування із стратегічним поділом технологічного та фінансового секторів, а також більш діловими відносинами між двома державами. Проте багато хто в Конгресі наполягає на тому, щоб адміністрація США не послаблювала протидію агресивній поведінці Китаю щодо Тайваню і також в Південному та Східно-Китайському морях. Зростання «м’якої сили» Китаю через його ініціювання мирних переговорів турбує Вашингтон, оскільки великі держави продовжують обережно дивитися одна на одну, уникаючи прямого конфлікту. Консенсус між демократіями та урядами-однодумцями щодо правил і стандартів торгівлі та технологій спонукає Китай обмежити свої амбіції та зменшити свою промислову політику, що приводить до реформи Світової організації торгівлі. З постпутінською Росією і більш схильним до співпраці Китаєм G20 здобуває більше авторитету і починає вирішувати проблеми глобального управління, від зміни клімату до етичних стандартів для штучного інтелекту.