Який міжнародний досвід варто врахувати, впроваджуючи накопичувальні пенсії в Україні?

Роз’яснюють у Міністерстві соціальної політики.

«У будь-яких країнах є шахраї, у будь-яких способах накопичення на майбутнє є ризики. Але в накопичувальних системах інших країн, які працюють декілька десятиліть, дійсно напрацювали шляхом спроб та помилок цілу низку запобіжників, які вбудовуються законодавством у самі механізми роботи накопичувальних пенсійних фондів. І тоді, якщо держава контролює їх дотримання, система працює надійно», – пояснюють у міністерстві.

Тож, на думку урядовців, такі висновки з міжнародного досвіду варто врахувати:

1. Гарантування рівня виплат, дохідності пенсійних накопичень, створення відповідних фондів або резервів гарантування характерні для пенсійних систем з визначеними виплатами (DB-системи).

За такі гарантії в кінцевому результаті платить людина, що знижує дохідність її пенсійних накопичень. При системних кризах з урахуванням того, що активи пенсійних накопичень становлять у середньому близько 70% ВВП країн, ресурсів фондів гарантування все одно не вистачить на виконання всіх пенсійних зобов’язань.

Не в останню чергу саме через більшу невизначеність та вразливість через ризики в світі зменшується обсяг пенсійних систем з визначеними виплатами та збільшується – з визначеними внесками.

2. В системах з визначеними внесками (DC-системи, яка визначена в Україні) найчастіше використовують інші механізми захисту:

– Багаторівнева система контролю: інституційно спроможний та професійний державний нагляд, саморегулівні організації професійних учасників ринку, розподіл функції з обслуговування пенсійних накопичень між декількома спеціалізованими ліцензованими фінансовими установами та обов’язок взаємного контролю операцій між ними, вимога надати можливості та інструменти контролю за своїми пенсійними накопиченнями самій людині.

– Вимоги до щоденної роботи надавачів послуг, персоналу, ключових функцій, ліцензування, вимоги до роботи в найкращих інтересах клієнта.

– Вимоги до звітності, зовнішнього аудиту та особливі вимоги до інформаційної прозорості діяльності.

– Обмеження доступу до коштів людей фінансовими установами, які ними управляють, обмеження рівня витрат за рахунок пенсійних активів.

– Обмеження на ризикове інвестування пенсійних активів (наприклад, заборона давати позики за їх рахунок), вимоги до управління ліквідністю та обов’язкова багатовимірна диверсифікація пенсійних активів (за видами інструментів, емітентами, географією, галузями, валютами та іншими параметрами).

– Особлива контрольована процедура ліквідації установ накопичувального пенсійного забезпечення замість банкрутства, за якої, в першу чергу, виконуються зобов’язання перед людьми, їхні накопичення передаються до інших установ у вигляді грошей або активів.

«Тобто, у системах з визначеними внесками в світі захист пенсійних накопичень переважно відбувається шляхом побудови операційної щоденної роботи системи та професійного нагляду за дотриманням правил такої роботи», – підсумовують у Мінсоцполітики.