Президент України Володимир Зеленський очолив рейтинг 28 найвпливовіших людей Європи, який оприлюднило видання Politico.
Рейтинг поділено на три категорії: “виконавці” – люди, наділені офіційною владою, “руйнівники”, які здатні змінити статус-кво, і “мрійники”, які представляють ідеї, що керують європейською владою та політикою.
Зеленського видання назвало людиною, якій Європа не лише довіряє, але й захоплюється та наслідує – на відміну від попередніх президентів України.
“Лише подивіться, як європейські лідери біжать до Києва, щоб сфотографуватися з 44-річним хлопцем у його тепер культовій оливково-зеленій футболці. Політики прагнуть бути поміченими поруч із ним”, – йдеться у присвяченій українському президентові статті.
На думку авторів рейтингу, Зеленський переконав решту Європи, що її майбутнє пов’язане з Україною – ідея, в яку мало хто вірив до вторгнення Росії в лютому.
“Це дає йому повноваження змусити Європу робити те, що він хоче. Якщо він хоче зброї – він її отримує, навіть якщо це означає відміну давньої політики Німеччини не продавати її. Якщо він хоче санкцій – він їх отримує, навіть якщо це означає, що Європа переживає енергетичну кризу та важку зиму з захмарними цінами на газ. Будь то насіння, вантажівки для перевезення українського зерна чи нульові тарифи – запити швидко підписуються. Йому навіть вдалося розбити стіну щодо вступу країни до Євросоюзу, питання, яке було заморожене з 2013 року”, – пишуть автори.
Торік перше місце рейтингу обійняв італійський прем’єр Маріо Драгі, який цього року подав у відставку.
До найвпливовіших у категорії “виконавців” за версією належать:
Роберт Хабек, 53-річний міністр економіки та клімату Німеччини,
Крістін Лагард, колишня міністр фінансів Франції, директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду, нині – президентка Європейського центрального банку,
Крістофер Каволі, Верховний головнокомандувач союзних військ НАТО в Європі,
Реджеп Таїп Ердоган, президент Туреччини,
Кая Каллас, прем’єр-міністерка Естонії у двох урядах. Перша жінка в історії Естонії на посаді прем’єрки,
Денис Редонне, заступник директора Європейської комісії,
Марін ЛеПен, ультраправа французька державна та політична діячка,
Айя Калная, виконувачка обов’язки директора агенції Європейського союзу з охорони зовнішніх кордонів Frontex,
Бьйорн Зайберт, керівник кабінету голови Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн.
До цієї ж категорії “руйнівників” увійшли:
Італійська прем’єрка Джорджія Мелоні,
Віктор Орбан, президент Угорщини (визначений виданням як “ворог зсередини”),
Кір Стармер, лідер Лейбористської партії Британії,
Жан-Люк Меланшон, французький політик, лідер лівого руху, який виступає за вихід з НАТО, зниження пенсійного віку,
Альберто Нуньєс Фейхоо, лідер іспанської опозиції
Карлос Тавареш, генеральний директор Stellantis, шостого за величиною виробника автомобілів у світі, створеного шляхом злиття Fiat Chrysler і
групи PSA, яка володіє такими брендами, як Peugeot і Citroën,
Ільва Йоханссон, комісарка ЄС з внутрішніх справ,
Кіріакос Міцотакіс, прем’єр-міністр Греції,
та Сергій Лавров, міністр закордонних справ РФ.
Номером один серед “мрійників” стала 36-річна прем’єрка Фінляндії Санна Марін. Крім неї, до категорії увійшли:
Нікола Стерджен, шотландський політик, лідерка Шотландської національної партії, перша міністерка Шотландії.
Ерік Хуан, тайванський дипломат. Очолює “представництво” Тайваню в литовській столиці,
Ельке Ван ден Брандт, міністерка транспорту Брюсселя,
Пап Ндіає, міністр освіти Франції,
Франс Тіммерманс, виконавчий віцепрезидент Єврокомісії з питань Європейського зеленого курсу,
Тєррі Бретон, європейський комісар з питань внутрішнього ринку та послуг,
Сієта ван Кеймпема, обличчя Farmers Defense Force — профспілки, яка протестує проти нідерландського плану скоротити забруднення
навколишнього середовища та викиди вуглекислого газу,
Володимир Путін, президент Російської Федерації, якого видання назвало “невдахою року”.
258