Сьогодні зайти в кав’ярню і попросити бариста приготувати флет уайт на купажі з кокосовим молоком і сиропом “солона карамель” – звичайна справа. Зовсім не так було в радянському союзі, коли роздобута баночка розчинного порошку з написом “без цикорію” була чимось на зразок виграшу в лотерею.
Чим насправді поїли в СРСР людей, гордо називаючи це кавою, відверто розповів блогер Максим Мирович.
За словами блогера, кава в “совку” була одним із прикладів загальної нерівності, коли доступ до якісних продуктів та інших благ мав всього 1% населення.
Всі роки існування в СРСР кава була великим дефіцитом. На прилавках магазинів кава з’являлася досить рідко, а якщо і з’являвся – то не залежувалася. Каву дуже швидко розмітали, бо крім безпосередньо вживання, кава (зернова або мелена) була відмінним хабарем (презентом) при вирішенні особистих питань.
Баночкою кави, як пляшкою коньяку або коробкою цукерок, можна було “підмазати” лікаря, сантехніка, вчителя, якогось чиновника.
Ось так, за словами Мировича, виглядали банки з “хорошою” кавою в СРСР. Сором’язливий напис “без цикорію” говорить сам за себе.
Але на фото вище – дефіцитна кава для еліти. А більшість громадян задовольнялися іншими “кавовими напоями”.
За смаком такі напої більше нагадували якесь палене зерно з присмаком карамелі і цикорію, ну і звичайно ніякого тонізуючого ефекту (як у натуральної кави) там не було.
Ось що пила більшість радянських громадян.
У складі були від 10 до 15% натуральної кави, а решта – ячмінь, цикорій, жито, овес, соя і навіть жолуді (!)
Саме такі “кавові напої” і подавали в більшості радянських їдалень (кафе) під виглядом кави – найчастіше в трохи теплому вигляді, в гранованих склянках.
221