«Треба не розвалити Росію, а убезпечитися від неї»: Портников – про Україну після перемоги

Українці переможуть тоді, коли забудуть про існування Росії. Такі думки висловив публіцист, політичний експерт Віталій Портников під час дискусії на тему “Україна після перемоги”, яка відбулася в Чернівцях.

Про це йдеться у публікації “МБ” від 20 жовтня, пише molbuk.ua

“Багато приїде із тих, хто ніколи сюди не збирався”

– Багато українців через війну виїжджає за кордон. Хто все ж таки тут захоче залишитися?

– В Україні відбудеться позитивна селекція. Це не буде та країна, в якій захочеться жити просто так. Це те, що наближатиме Україну до досвіду Ізраїлю. В Ізраїлі зараз живуть сім мільйонів євреїв, а ще сім мільйонів – поза ним. В Ізраїль через події 20-го сторіччя поїхали люди, які хотіли мати свою державу. Зараз нам видається, що це біблейська земля. Але це ж була болотяна пустеля, повна пацюків, комах… Ці люди здебільшого їхали на вірну смерть. І ніхто не каже, що це неправильний вибір. Ізраїль збудували ентузіасти. У той час як Україну проголосили на території, де просто жили люди. Для одних Україна становила цінність, а іншим було “какая разніца”. Тепер так не буде.

– Чи багато з них повернеться після завершення війни?

– Якщо тут буде успішна держава, то багато. З часом. А багато хто не повернеться. Ніколи. В Ірландії зараз живе приблизно третина ірландців. Більшість мешкає поза Ірландією. І при всьому тому це успішна держава, яка зберегла ірландську ідентичність такою, якою вона була вже на початок 20-го сторіччя. Війни ірландців – це плата за незалежність. І те, що досі немає контролю над Північною Ірландією, – це також плата за незалежність.

Тож в Україні після завершення війни залишаться люди, які будуть бажати її будувати. Всі інші роз’їдуться і не повернуться. Можливо, якщо буде успішний проєкт побудови, багато хто приїде знову. Багато приїде із тих, хто навіть ніколи не збирався сюди повертатися, – з Канади чи США, як це відбувається в Ізраїлі. Але для цього треба буде наступних 30 років старатися. Це буде складний процес побудови. Більшість із нас його завершення може й не застати.

“Задоволення раба, якого спустили з ланцюга”

– Чи можуть українці після перемоги відчути жагу помсти до такої міри, що чинитимуть над росіянами такі ж звірства, які ті робили в Україні?

– Читав нещодавно щоденник одного з німецьких письменників, який описує роки окупації Німеччини. Із записів стає очевидно: радянські солдати (назвемо їх росіянами, хоча ми розуміємо, що це не тільки росіяни), поляки, американці, британці та французи поводяться по-різному. Звірств від американців, британців, французів немає. Вони лише наводять порядок на окупованій території. Хоча також ненавидять нацистів, але не вважають, що через це мають гвалтувати жінок і вбивати дітей.

Поляки теж особливо нікого не вбивають, але вони щось грабують. А “савєтскіє люді” мстять. Хоча ви впевнені, що це помста? Що, у Бучі комусь мстилися? Може, це просто задоволення? Задоволення раба, який у своїй країні раб, і він нарешті може робити все те, що хотів би робити у себе. І, до речі, робив із 1917 по 1921 роки. А потім його посадили на ланцюг вже інші господарі, то він і досі сидить. А тут раптом його спускають з ланцюга і кажуть: “Ату!”

Це ефект рабства. Американці, британці чи французи були вільними людьми. Гадаю, українці не будуть звірами тому, що вони не раби.

Простий побутовий момент, коли людина, яка не може знайти себе в житті, б’є дружину та дітей. Ви ніколи не дозволите собі здійняти руку на ближнього, якщо відчуваєте себе успішним і впевненим. А якщо єдине місце застосування сили – це ваш дім, ви б’єте дружину, а потім убиваєте когось у Бучі.

“Нам треба не жити російськими проблемами”

– Чи варто сподіватися на те, що цілковиту перемогу Україна здобуде після розпаду Росії?

– Перемога України настане не тоді, коли українці розвалять Російську імперію, а тоді, коли вони припинять цікавитися нею. Вся історія українського народу – це реакція на якісь рухи російського. Дайте їм жити так, як вони хочуть.

Україна – не частина російської держави. Нам треба не розвалити її, а убезпечитися від неї. Все інше – справа самого російського народу.

Але якщо уявити, що Росія почне розвалюватися за національними кордонами, то вона завдяки цьому стане набагато сильнішою. Бо те, що в складі РФ є кавказькі республіки, послаблює, а не посилює її. Це вічні регіони криз і війн протягом останніх 200 років. Саме тому путінський режим зміг постати на цих двох чеченських війнах, які російські спецслужби спеціально підживлювали, щоби посилюватися.

Росія без Кавказу – це типова європейська країна, яка може стати новою Німеччиною в Європі. Не бачу в цьому великої радості для нас. Якщо так трапиться, ми будемо жити в тіні Росії, як зараз Франція чи Італія живуть у тіні Німеччини. Це теж може бути як варіант.

Справді, допускаю втрату Якутії чи Татарстану. Але не бачу тут великої трагедії для російської державності. Вона не сильно послабиться від цього. Якщо Росія навіть утратить значну частину території, але залишить більшість російського населення, це може бути абсолютно новою сторінкою в історії навіть не Росії, а Європи.

Я не знаю, що може означати для України розпад Росії. І закликаю вас про це не думати. А усвідомити інше: остаточна перемога України буде тоді, коли ми забудемо про те, що Росія є для нас небезпекою. Як про це забула Фінляндія, скажімо. Вона зараз вступить до НАТО і може взагалі вже про Росію не згадувати. Ніколи. А в 1938-му році фіни тільки про Росію й думали, тому що вона становила загрозу їхній суверенності.

– Чому наша боротьба є важливою для світу?

– Усі ми взаємозалежні. Я завжди ставився до українського національного питання насамперед з погляду справедливості. Мені було цікаво: якщо євреї через тисячу років змогли повернутися додому і побудувати свою державу там, де її ніхто не очікував, то чому українці, які вже живуть на своїй землі, серед своїх полів, дерев, чому вони не заслуговують мати свою державу?

Поки народ не має своєї держави, не може бути справедливості й відчуття безпеки. Тому те, що сьогодні відбувається, – це і є наша з вами спільна робота з побудови цієї світової справедливості. Український народ заслуговує на право мати свою державу на своїй землі. Як кожен народ заслуговує на таке право. І те, що ми захищаємо тут право українського народу, як хто може, означає, що ми захищаємо право всіх народів на свою державність.

Раніше Віталій Портников наголосив, що перемога для нас – виключно у збереженні Української держави, українського народу на історичних землях українського народу.

“Усе інше – додаток до цієї перемоги. Якою буде Україна – багатою або бідною, чи швидко вона вступить до ЄС (за 10-15 років), чи ні (за 25-30 років), скільки тут буде жити людей, і навіть, як це зараз не складно звучить, яку територію колишньої УРСР буде контролювати ця держава, – це вже питання другорядні”, – зазначив експерт.

260