Парламент Латвії ухвалив закон про незалежність Латвійської православної церкви від РПЦ

У четвер, 8 вересня, Сейм Латвії ухвалив закон про незалежність Латвійської православної церкви (ЛПЦ) від Російської Православної Церкви Московського патріархату. Про це повідомляє Delfi.

«Прийняття закону закріпить історичну самостійність і незалежність Латвійської Православної церкви і нівелює вплив або владу Російської Православної церкви над нашою церквою», – наголосив голова комісії Сейму з прав людини і громадських справ Артусс Кайміниш.

Він також висловив переконання, що ухвалені поправки підуть на користь «православним віруючим, усьому суспільству та національній безпеці».

Ухвалений закон встановлює порядок затвердження і відсторонення митрополита, архієпископів і єпископів. Юридичні зміни не стосуються канонічних питань, наголошується в анотації до законопроекту. До 31 жовтня ЛПЦ повинна робити статут відповідним з новими вимогами закону.

Влада Латвії, як зазначає видання, засуджує Московський патріархат за підтримку війни держави-терориста Росії проти України. Закон був внесений президентом країни Егілсом Левітсом.

Латвійська ПЦ публічно не коментувала ухвалене рішення.

5 вересня Егілс Левітс заявляв, що влада планує виключити будь-який вплив Московського патріархату на ЛПЦ. Левітс говорив: «Коли закон набуде чинності, буде виключено будь-який вплив чи владу Московського Патріархату над нашою Православною Церквою. Відмова від будь-яких зв’язків із Московським патріархом – це суттєве питання для наших православних, всього латвійського суспільства та національної безпеки».

Як пише сайт «Духовний фронт України», нещодавно у РПЦ висловлювали обурення можливою самостійністю їх філії у Латвії. Після часткового розриву РПЦ з УПЦ МП, проголошення автокефалії Православної Церкви в Латвії стало новим серйозним ударом по авторитету Московського патріархату і впливу його в православ’ї та навіть у світі. РПЦ одним розчерком пера влади Латвії зменшилась на кількасот тисяч вірян та близько 118 парафій.

Трохи про історію православної Церкви в Латвії.

Після вбивства предстоятеля церкви архиєпископа Івана (Поммера) 21 жовтня 1934 р. та через політичну ситуацію на той час Латвійська православна церква попросилась перейти до юрисдикції Вселенського патріархату. У лютому 1936 р. Вселенський патріархат прийняв прохання Латвійської православної церкви: Латвійська православна церква стала автономною церквою при Вселенському патріархаті, а Вселенський патріархат підніс Латвійську ПЦ до честі митрополії; тоді ЛПЦ отримала назву «Митрополія Риги й усієї Латвії».

Однак автономія Латвійської Православної Церкви була раптово припинена радянською окупацією Латвії в 1940 році, за якою слідувала німецька окупація з 1941 по 1944 рік, і друга анексія Радянського Союзу, яка тривала з 1944 по 1991 рік, як і організована антирелігійна кампанія в усьому Радянському Союзі, хоча вона частково була пом’якшена з 1943 по 1948 рік (завдяки підтримці Церкви під час Другої світової війни) та в останні роки Радянського Союзу за часів Михайла Горбачова.

24 лютого 1941 року, після вторгнення радянських військ у Латвію, Російська православна церква перетворила територію Латвійської православної церкви в екзархат Московського патріархату, що включала території Естонії та Латвії. Митрополит Ризький і всієї Латвії Августин, предстоятель ЛПЦ, був викликаний до Москви, де він був змушений 28 березня 1941 року підписати указ про визнання ситуації. 31 березня 1941 року Московський патріархат офіційно скасував автономію Латвійської православної церкви.

У Латвійській Республці є приблизно 350 тис. вірян православних церков. Служби проводяться церковнослов’янською мовою, і її члени переважно володіють російською мовою. Етнічні латвійці є меншиною серед членів церкви; є парафії зі службами латиською мовою у Ризі, Айнажі, Колці, Веклайціні та інших місцях. У Латвії також діє також Латвійська Автономна Православна Церква (ЛАПЦ) Константинопольського Патріархату.