Чорнобильці через 25 років: забуті обіцянки

Двадцять п’яті роковини аварії на Чорнобильській атомній станції відзначають сьогодні на усьому пострадянському просторі.

У Лозовій головні урочистості відбулися у сквері чорнобильців. У ліквідації наслідків пожежі на ЧАЕС свого часу взяли участь більше тисячі лозівчан. Частина з них не дожила до чвертьвікової дати, частина не змогла прийти сьогодні до пам’ятного каменю на березовій алеї. Однак учасники зібрання згадали усіх.

Головні герої дня — ліквідатори. У 1986 році Лозова відрядила на боротьбу з атомним лихом більше 1000 чоловіків. Радіація забрала в них здоров’я. Більше 200 ліквідаторів вже пішли з життя. На мітингу їх вшанували хвилиною мовчання.

Практично одразу після аварії держава пообіцяла віддячити ліквідаторам пільгами. Сьогодні ж вони отримують з рук посадовців почесні відзнаки “Чорнобильська пошана” – як визнання їх заслуг. А ось обіцяні пільги виборюють у судах.

Підвищену Чорнобильську пенсію у судах відвоювали більше 70 лозівських ліквідаторів. Чимдалі цей процес стає важчим, скаржаться вони.

Закон, який теоретично захищає чорнобильців у соціальному плані, з 1991 року переглядався 39 разів. Кожного разу пільги скорочували. У Лозівському об’єднанні “Союз Чорнобиль України” готуються воювати проти сорокової зміни.

Відстоювати пільги пообіцяла допомагати міська влада. На мітингу заступник мера Василь Левченко побажав здоров’я чорнобильцям, а після офіційного виступу додав: на прохання “Союзу Чорнобиль України” керівництво міста готує звернення до Верховної Ради, аби усі постраждали від катастрофи на ЧАЕС отримували доплати і пільги у повному обсязі.

Траурні квіти біля пам’ятного каменя не замінять чорнобильцям поваги і турботи держави. Проте вони означають, що люди цінують і пам’ятають їхній подвиг.