І. Інформація щодо діяльності Лозівського управління ГУ ДПС у Харківській області  та органів ДПС України

Платники акцизного податку Харківщини поповнили місцеві бюджети на 227,5 мільйонів гривень

В Головному управлінні податкової служби  Харківської  області проінформували, що протягом десяти місяців 2019 року до місцевих бюджетів надійшло 227,5 млн.грн акцизного податку.

При цьому, очікуваний показник за січень – жовтень року складав 198,8 млн.грн., тож його виконано на 114 %. Місцева казна додатково отримала 28,7 млн. гривень.

При цьому, у жовтні до місцевих бюджетів надійшло 22,4 млн.гривень. очікуваний показник складав 20,3 млн.грн, виконано його на 110,3 %, а додаткові надходження склали 2,1 млн.гривень.

Про мінімальну зарплату, прожитковий мінімум у 2020 році – податки та збори, мінімальні та максимальні

Мінімальна заробітна плата – 4723 грн
Прожитковий мінімум – 2102 грн.
Сума єдиного податку для 1 групи 10% (макс.) – 210.20 грн
Сума єдиного податку для 2 групи 20% від мін.ЗП-(для м. Лозова)– 944.60 грн., 10% від мін.ЗП- 472,30 грн.( для сел, які увійшли до Лозівської ОТГ)

Мінімальний страховий внесок 22%(ЄСВ) – 1039.06 грн
При мінімальній заробітній платі найманого працівника 4723 грн до бюджетів ФОП повинен перерахувати 1960.05 грн., що складає 41.5 % від МЗП
(4723 х 22% = 1039.06; 4723 х 18% = 850.14; 4723 х 1.5% = 70.85)

 

Адреса офіційного веб-порталу Державної податкової  служби України в мережі Інтернет

http://tax.gov.ua

Адреса офіційної веб-сторінки  Головного управління Державної податкової служби у Харківській області в мережі Інтернет http://kh.tax.gov.ua

Телефон попереднього запису на особистий прийом до керівництва Головного управління Державної податкової служби у Харківській області   (057) 702-86-81

Сервіс «Пульс» Державної податкової служби України 0800-501-007 (напрямок «4»), [email protected]

Інформацію щодо достовірності відомостей та застосування заборон, визначених Законом України «Про очищення влади» про осіб, стосовно яких проводиться перевірка, можна повідомити за телефоном 0800-501-007, обравши на інтерактивному голосовому автовідповідачі напрямок «5», або на електронну адресу: [email protected]).

Громадяни можуть викласти усні звернення до ДПС, відповідно до Закону України «Про звернення громадян» (зі змінами та доповненнями), засобами телефонного зв’язку через Контакт-центр ДПС за телефоном 0800-501- 007, обравши на інтерактивному голосовому автовідповідачі напрямок «З».

Вхід до Електронного кабінету платника здійснюється за адресою:http://cabinet.tax.gov.ua

Єдиний державний портал адміністративних послуг: poslugy.gov.ua

“Інформаційно-довідковий департамент ДПС України”:

0800-501-007 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів) з 8.00 до 20.00 (крім суботи та неділі) – для отримання інформаційно-довідкових послуг;

+38 (044) 454-16-13 з 8.00 до 20.00 (крім суботи та неділі)  – для дзвінків з-за кордону.

Електронна пошта: [email protected] (для отримання інформаційно-довідкових послуг без використання електронного цифрового підпису).

Електронний сервіс „Електронний кабінет платника податків”

Одним із напрямів модернізації інформаційної системи органів ДПС є запровадження нового електронного сервісу з надання електронних послуг платникам податків з використанням Інтернет-середовища та єдиного веб-порталу ДПС України – персонального Електронного кабінету платника податків. Електронний сервіс буде розроблено у складі системи „Податковий блок”.

Електронний кабінет платника податків – новий електронний сервіс веб-порталу ДПС України, який за допомогою спеціального інструмента доступу (наприклад, електронної картки платника податків) з використанням електронно-цифрового підпису дозволить платнику податків працювати з органами податкової служби в режимі реального часу.

Робота з власним Електронним кабінетом здійснюватиметься платником податків за допомогою підключеного до Інтернет-мережі персонального комп’ютера з використанням стандартних програмно-технічних засобів (браузера, картрідера тощо) за умови авторизації платника податків на веб-порталі ДПС України.

Електронний кабінет платника податків є захищеним, персоналізованим та безпечним електронним сервісом, який надаватиме безконтактні способи взаємодії платників податків та ДПС з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

Призначенням Електронного кабінету платника податків є надання платнику податків можливості реалізувати свої обов’язки та права у сфері оподаткування в режимі on-line. Зокрема, платник податків без використання клієнтського застосування матиме змогу:

– підготувати, заповнити та надіслати податкову звітність в електронному вигляді;

– переглядати дані картки особового рахунка про стан розрахунків з бюджетом (нараховано, сплачено, переплата, податковий борг, штрафні (фінансові) санкції, пеня);

–  формувати та заповнювати платіжні документи щодо сплати податків, зборів та інших платежів до бюджету;

–  здійснювати сплату податків, зборів та інших платежів до бюджету за допомогою банківських систем типу Інтернет-банкінг;

– здійснювати офіційне листування з органами ДПС України з питань оподаткування, отримувати консультаційні послуги (у режимі реального часу або за попередньо надісланими питаннями), замовляти та отримувати адміністративні послуги;

–  оперативно переглядати актуальні, а також архівні відомості, які надано платником податків або сформовано на підставі наданих ним до ДПС документів (дані обліку, дані щодо об’єктів оподаткування, інформацію про результати перевірок, інформацію про доходи фізичної особи тощо).

Фізичні особи можуть скористатися сервісами «Електронного кабінету»

Звертаємо увагу, що на сьогодні ДПС запроваджено низку електронних сервісів, зокрема, щодо можливості сплати податку на майно з фізичних осіб (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортний податок та плата за землю) засобами «Електронного кабінету».

Для можливості користування «Електронним кабінетом» платникам податків необхідно отримати особисті ключі електронного цифрового підпису.

Також за допомогою «Електронного кабінету» платники податків – фізичні особи мають можливість перегляду даних, зокрема, щодо:

об’єктів оподаткування (земельні ділянки, житлові будинки, квартири, садові (дачні будинки), гаражі, легкові автомобілі);

сформованих податкових повідомлень-рішень та необхідних платіжних реквізитів органів місцевого самоврядування для сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю;

розрахунків сум податкових зобов’язань по таких податках;

стану розрахунків з бюджетом.

Одночасно зазначаємо, що при використанні «Електронного кабінету» платники податків матимуть змогу заощадити свої кошти та час, сплатити зазначені податки в будь-який зручний, у т.ч. неробочий час. Це також позбавляє необхідності відвідувати центри обслуговування платників, банківські установи, тощо.

Договір про стажування замість трудового договору. Це можливо?

Законодавством не передбачено укладення між суб’єктом господарювання та найманим працівником договору на стажування та прийняття працівника на стажування.

З метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, керівником може встановлюватись випробування. Відповідно до ст. 26 КЗпП, умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття цього працівника на роботу. У період випробування на таких працівників поширюється всі вимоги законодавства про працю.

Відповідно до ст. 29 Закону «Про зайнятість населення» право проходити стажування за професією (спеціальністю) на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час мають студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, за якою здобувається освіта. Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки. Порядок укладення договору про стажування та типова форма такого договору затверджена постановою КМУ від 16 січня 2013 р. № 20.
Окрім того, громадяни, які мають офіційний статус безробітного можуть проходити стажування — професійне навчання працівників на виробництві, на тому чи іншому підприємстві, після закінчення якого, підприємство зобов’язується працевлаштувати такого працівника. У всіх інших випадках — роботодавець зобов’язаний оформити працівника на роботу у встановленому порядку — з першого дня виконання ним трудової функції.
Трудовий договір між ФОП і найманим працівником укладається виключно у письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення ДПС про прийняття працівника на роботу.

Зміни до антикорупційного законодавства

З 18 жовтня 2019 року набрали чинності зміни до Закону України «Про запобігання корупції» внесені ЗУ від 02.10.2019 № 140-ІХ щодо розширення кола близьких осіб та членів сім’ї суб’єктів декларування.

Відтепер термін «близькі особи» в Законі застосовується до племінника і племінниці, а також до батька та матері дружини (чоловіка) сина (дочки).
Для вимог фінансового контролю членами сім’ї суб’єкта декларування тепер вважаються його неповнолітні діти незалежно від спільного проживання, пов’язаності спільним побутом та наявності взаємних прав та обов’язків.
Нагадаємо, що на коло близьких осіб поширюються обмеження щодо спільної роботи: публічним службовцям заборонено мати таких осіб у прямому підпорядкуванні.
Звертаємо увагу, що нові правила декларування та подання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані (зміни до статей 46, 52 Закону України «Про запобігання корупції») набудуть чинності з 1 січня 2020 року.

 

ІІ. Інформація для бухгалтерів

Щодо обмеження граничної суми готівкового розрахунку до каси банку для подальшого її перерахування на рахунок отримувача

Відповідно до п. 6 розд. ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 (далі – Положення №148), суб’єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами:

1) між собою – у розмірі до 10000 (десяти тисяч) грн уключно;

2) з фізичними особами – у розмірі до 50000 (п’ятдесяти тисяч) грн уключно.

Суб’єкти господарювання у разі зняття готівкових коштів із поточних рахунків з метою здійснення готівкових розрахунків із фізичними особами зобов’язані надавати на запит банку (філії, відділення) підтвердні документи, на підставі яких здійснюються такі готівкові розрахунки, необхідні банку (філії, відділенню) для вивчення клієнта з урахуванням ризик-орієнтованого підходу.

Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської фінансової установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку. Кількість суб’єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується.

Обмеження, установлене в п. 6 розд. II Положення № 148, стосується також розрахунків під час оплати за товари, придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівки, одержаної за допомогою електронного платіжного засобу.

Враховуючи викладене, обмеження граничної суми готівкового розрахунку 10000 (50000) грн не поширюється на розрахунки, які здійснюються платниками податків шляхом внесення готівки до каси банку для подальшого її перерахування на рахунок отримувача.

Розширено перелік видів діяльності, які заборонені для застосування спрощеної системи оподаткування

Не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої груп суб’єкти господарювання, зокрема, які здійснюють: діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв’язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв’язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв’язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв’язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Нагадаємо, що зазначене обмеження внесене Законом України від 20.09.2019 №129.

Декларація акцизного податку: розділи та додатки для заповнення реалізаторами пального

Підпунктом 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПКУ передбачено, що платником акцизного податку є особа (у т.ч. юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), яка реалізує пальне або спирт етиловий.

Відповідно до абзацу першого п. 2 розд. І Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №14 (далі – Порядок №14), особи, визначені ст. 212 ПКУ як платники акцизного податку (далі – платник), складають та подають декларацію акцизного податку (далі – Декларація).

Згідно з п. 2 розд. ІІ Порядку №14 Декларація складається, зокрема, із загальної частини, що містить необхідні обов’язкові реквізити платника, шести розділів, що складаються платниками залежно від виду підакцизних товарів, додатків, що містять розрахунки для обчислення суми податку залежно від виду встановлених ставок акцизного податку.

Платником заповнюються лише відповідний розділ і додатки до Декларації, які відповідають виду господарської діяльності платника, виду підакцизних товарів (продукції). Якщо платник є одночасно платником акцизного податку за різними видами господарської діяльності згідно зі ст. 212 ПКУ, він подає одну Декларацію з відповідними розділами та додатками до неї.

Платник, визначений п. п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПКУ зобов’язаний подавати Декларацію за кожний звітний (податковий) період незалежно від того, чи провадив такий платник господарську діяльність у цьому періоді, чи ні.

Згідно з п. 5 розд. ІV Порядку №14 платниками, визначеними п. п. 212.1.1 та п. п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПКУ, які здійснюють реалізацію пального у розумінні абзацу другого п. п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПКУ заповнюється Розділ В «Податкові зобов’язання з реалізації пального» Декларації.

Об’єкт оподаткування для зазначених платників акцизного податку виникає у випадку, визначеному у п. п. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 ПКУ. Розрахунок суми акцизного податку з реалізації пального здійснюється у додатку 1 прим. 1 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації пального згідно із підпунктом 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 розділу VI Кодексу» (далі – Додаток 1прим. 1) до Декларації.

Додаток 1 прим. 1 заповнюють усі платники акцизного податку з реалізації пального (в тому числі виробники). Дані заносяться за акцизними складами/акцизними складами пересувними із зазначенням їх унікального номера в розрізі товарів (продукції) за кодами згідно з УКТ ЗЕД.

Додаток 9 «Заява про порушення особою, яка реалізує пальне або спирт етиловий, порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної/розрахунку коригування» – подається у разі допущення особою, яка реалізує пальне, помилок при зазначенні обов’язкових реквізитів акцизної накладної, передбачених п. 231.1 ст. 231 ПКУ, та/або порушення особою, яка реалізує пальне, граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних акцизної накладної та/або розрахунку коригування.

Додаток 13 «Інформація про повітряні судна, які були заправлені, та про обсяги бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів, використані для заправлення таких суден, яка надається згідно із підпунктом 229.8.10 пункту 229.8 статті 229 розділу VI Кодексу» – подається суб’єктами господарювання, які на умовах, визначених п. 229.8 ст. 229 ПКУ, здійснюють авіапаливозабезпечення згідно з чинним сертифікатом на відповідність вимогам авіаційних правил України щодо здійснення наземного обслуговування.

 

Розрахунки платіжними картками – без граничних обмежень

Відповідно до п. 6 розд. ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 (далі – Положення №148), суб’єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами:

1) між собою – у розмірі до 10000 (десяти тисяч) грн уключно;

2) з фізичними особами – у розмірі до 50000 (п’ятдесяти тисяч) грн уключно.

Суб’єкти господарювання у разі зняття готівкових коштів із поточних рахунків з метою здійснення готівкових розрахунків із фізичними особами зобов’язані надавати на запит банку (філії, відділення) підтвердні документи, на підставі яких здійснюються такі готівкові розрахунки, необхідні банку (філії, відділенню) для вивчення клієнта з урахуванням ризикоорієнтованого підходу.

Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської фінансової установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку. Кількість суб’єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується.

Обмеження, установлене в п. 6 розд. II Положення №148, стосується також розрахунків під час оплати за товари, придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівки, одержаної за допомогою електронного платіжного засобу.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» електронний платіжний засіб – це платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ; платіжна картка – це електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується, зокрема для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб.

Враховуючи викладене вище, обмеження щодо граничної суми розрахунків не поширюється на розрахунки, які проводяться із застосуванням електронних платіжних засобів (платіжних карток).

Помилка в обов’язкових реквізитах податкової накладної: право покупця на кредит

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Правила формування податкового кредиту та вимоги до його документального підтвердження встановлені ст. 198 та ст. 201 ПКУ.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. п. «а» п. 198.1 ст. 198 ПКУ до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані при здійсненні платником податку операцій з придбання або виготовлення товарів.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПКУ (п. 198.6 ст. 198 ПКУ).

Із врахуванням норми ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 ПКУ покупець формує податковий кредит за операцією з придбання товарів/послуг на підставі податкової накладної, складеної за такою операцією, за допомогою якої можливо ідентифікувати здійснену операцію, та не має права включити до податкового кредиту суму ПДВ, зазначену у податковій накладній, у якій допущено помилку в обов’язкових реквізитах визначених п. 201.1 ст. 201 ПКУ, якщо помилки в реквізитах такої накладної заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст, навіть за умови реєстрації такої податкової накладної в ЄРПН.

При цьому, відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПКУ у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов’язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, складається розрахунок коригування до податкової накладної.

Право на податковий кредит на підставі податкової накладної, складеної з порушенням податкового законодавства виникає лише після виправлення помилок шляхом складання до такої податкової накладної розрахунку коригування та реєстрації його в ЄРПН.

Разом з цим, покупець має право включити до податкового кредиту суму ПДВ, зазначену у податковій накладній, у якій допущено помилку в обов’язкових реквізитах, визначених п. 201.1 ст. 201 ПКУ, якщо така податкова накладна зареєстрована в ЄРПН, а помилки в реквізитах такої накладної не заважають підтвердити зміст операції, період, сторони та суму сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг.

Методи нарахування амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток

Відповідно до п. п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 ПКУ розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п. п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, підпунктами 138.3.2 – 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 ПКУ. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Зокрема, згідно з п. 26 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (далі – П(с)БО 7), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 зі змінами та доповненнями, амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:

– прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів;

– зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість;

– прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об’єкта, і подвоюється;

– кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

– виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів.

Відповідно до п. 27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 №242 метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється згідно з П(с)БО7.

Зміна робочого місця (офісу): документи що подають фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність

Відповідно до п. 63.3 ст. 63 ПКУ платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Пунктом 6.8 розд. VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 №462) (далі – Порядок), якщо робоче місце нотаріуса знаходиться на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, ніж місце його постійного проживання, то нотаріус повинен стати на облік за неосновним місцем обліку в контролюючому органі за місцезнаходженням свого робочого місця відповідно до розд. IV ПКУ.

Процедури взяття на облік за неосновним місцем обліку встановлені розд. VIІ Порядку.

Взяття на облік за неосновним місцем обліку приватного нотаріуса може бути здійснене на підставі заяви за ф. №5-ОПП, поданої нотаріусом відповідно до п. 6.7 розд. VI Порядку №1588, та якщо у такій заяві платник зазначив про бажання стати на облік за неосновним місцем обліку в контролюючому органі за місцезнаходженням робочого місця.

Взяття на облік за неосновним місцем обліку також може бути здійснене на підставі:

– повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за ф. №20-ОПП, яке подається до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків, в разі зазначення у повідомленні контролюючого органу, у якому платник податків бажає стати на облік за неосновним місцем обліку.

– заяви про взяття на облік за неосновним місцем обліку за ф. №17-ОПП, яка може бути подана як до контролюючого органу за неосновним місцем обліку, так і до контролюючого органу за основним місцем обліку.

Якщо платник зазначив контролюючий орган, у якому він бажає стати на облік за неосновним місцем обліку у повідомленні за ф. №20-ОПП або заяві за ф. №5-ОПП, він звільняється від обов’язку подання до контролюючого органу заяви за ф. №17-ОПП.

Враховуючи викладене, якщо місце проживання платника податку не змінилося, а змінилася адреса робочого місця, платник подає до ДПІ за основним місцем обліку заяву за ф. №5-ОПП з оновленою інформацією про робоче місце або повідомлення за ф. № 20-ОПП про зміну даних про об’єкт оподаткування.

Якщо змінилося робоче місце платника податків, яке знаходиться на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, ніж місце його постійного проживання або розташування попереднього робочого місця, такий платник податків повинен протягом десяти робочих днів після зміни місцезнаходження подати один із наступних документів:

– заява за ф. №17-ОПП, яка може бути подана як до контролюючого органу за неосновним місцем обліку, так і до контролюючого органу за основним місцем обліку;

– повідомлення за ф. №20-ОПП, яке подається до контролюючого органу за основним місцем обліку;

– заяву за ф. №5-ОПП, подану приватним нотаріусом до контролюючого органу за основним місцем обліку.

Довідка про взяття на облік платника податків: випадки заміни

Відповідно до п. 9.4 розд. ІХ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1127 «Про затвердження Змін до Порядку обліку платників податків і зборів» (далі – Порядок), при внесенні змін у дані, що вказуються у довідці за формою №34-ОПП (найменування (прізвище, ім’я, по батькові), місцезнаходження (місце проживання) платника податків, керівника контролюючого органу, в якому платник податків перебуває на обліку, тощо), довідка за формою №34-ОПП підлягає заміні у контролюючому органі.

Для отримання нової довідки платник податків подає до контролюючого органу за основним місцем обліку звернення із зазначенням причин заміни та доданою до нього старою довідкою. Контролюючий орган протягом двох робочих днів після такого звернення видає (надсилає) платнику податків нову довідку.

У такому ж порядку видається дублікат довідки замість зіпсованої чи втраченої або копія довідки. При втраті довідки нова видається за заявою платника податків, у якій надані пояснення і викладені обставини втрати довідки або до якої додані документи, що підтверджують факт втрати довідки.

Про видачу кожної довідки за формою №34-ОПП робиться запис у журналі за формою №14-ОПП, а відповідний запит зберігається у реєстраційній частині облікової справи платника податків.

 

ІІІ.Інформація для підприємців та громадян

Про сплату єдиного внеску 

Згідно Закону України від 06.12.2016 р. № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, починаючи з 01.01.2017 року зобов’язані нараховувати та сплачувати ЄСВ у розмірі не меншому, ніж мінімальний страховий внесок у розрахунку на місяць  навіть якщо вони  не отримують дохід від підприємницької діяльності. Мінімальна сума ЄСВ у 2019 році становить 918,06 грн. (4 173 грн. (розмір мінімальної заробітної плати) х 22 %).
Самозайнятим особам та фізичним особам – підприємцям, які фактично не здійснюють будь-якої підприємницької діяльності і не отримують доходу, але досі не ініціювали процедуру держреєстрації припинення підприємницької діяльності  чи зняття з  обліку, як самозайнятих осіб, нараховується ЄСВ та відповідно  будуть нараховані штрафні санкції і пеня за несплату ЄСВ.

Звертаємо увагу усіх боржників на те, що чинним законодавством (ст.25 Закону №2464), передбачено наступну відповідальність за несвоєчасну сплату єдиного внеску:

– на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу;

– за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;

– за донарахування ДПС або платником своєчасно не нарахованого ЄСВ накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого ЄСВ;

– за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується ЄСВ, накладається штраф у розмірі від 8 до  15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 136 грн. до 255 грн.);

– за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується ЄСВ (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

Платникам, у якого виник борг, надсилають вимогу про сплату недоїмки. Якщо платник ЄСВ не провів оплату згідно рішення ДПС протягом десяти календарних днів, а також не повідомив ДПС про його оскарження, вимога  передається Державній виконавчій службі.
Слід зазначити, що розстрочення та відстрочення заборгованості зі сплати ЄСВ не передбачено, а  заборгованість не підлягає списанню. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені з єдиного внеску не застосовується (частина 16 ст. 25 Закону №2464).
ДПС може донарахувати суми ЄСВ, застосувати штрафні санкції за порушення порядку нарахування та сплати внеску, стягнути заборгованість та штрафні санкції за весь період підприємницької діяльності платника, починаючи з дати його взяття на облік як платника єдиного внеску. Але це також означає, що і платник єдиного внеску має можливість самостійно виправити помилки за звітний період будь-якої давності та доплатити єдиний внесок з врахуванням передбачених при такому донарахуванні штрафних санкцій.
Щоб дізнатися про наявність/відсутність заборгованості з єдиного внеску можна особисто звернутися до ДПС з відповідною письмовою заявою, або безпосередньо переглянути інформацію щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску в «Електронному кабінеті платника», обравши в меню приватної частини кабінету «Стан розрахунків з бюджетом».
Звертаємо увагу, що якщо фізична особа – підприємець фактично припинив свою діяльність, але обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, то з метою запобігання нарощування боргів зі сплати ЄСВ, йому необхідно звернутися до Державного реєстратора для проведення юридичної процедури припинення ФОП.

 

Як звітувати ФОП при переході з єдиного податку на загальну систему

Підприємці, які зареєстровані протягом року або  перейшли із  спрощеної системи оподаткування на  загальну, повинні подати декларацію за  результатами звітного кварталу, в  якому розпочато таку діяльність або  відбувся перехід. Вперше зареєстровані підприємці в  декларації також зазначають інформацію про  майновий стан та  доходи станом на  дату державної реєстрації підприємцем.

Тобто підприємець, який протягом І, ІІ або  ІІІ кварталів звітного року перейшов із  спрощеної системи оподаткування на  загальну або  здійснив процедуру державної реєстрації як  суб’єкта господарювання та  обрав загальну систему оподаткування, повинен подати декларацію за  результатами звітного кварталу, в  якому відбувся перехід на  загальну систему за  звітний (податковий) період,  що  дорівнює календарному кварталу. Крім того, за  результатами календарного року потрібно буде подати річну декларацію.

При  цьому, якщо підприємець здійснив вищеописані дії у  IV кварталі звітного року, то  він повинен подати декларацію за звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу, яка прирівнюється до  річної податкової декларації.

 

У який строк можна отримати довідку про відсутність заборгованості по платежах?

Довідка або відмова у наданні Довідки готуються за основним місцем обліку платника, уповноваженим здійснювати заходи з погашення податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на податкові органи, протягом п’яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання заяви.

Строк дії довідки становить десять календарних днів з дати її формування. Про це у довідці зазначається.

 

Чи може податкова відмовити у наданні довідки про відсутність заборгованості за наявності сум грошових зобов’язань, які оскаржують в судовому порядку?

За наявності у платника за даними інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів податкового боргу, та/або недоїмки зі сплати єдиного внеску, та/або заборгованості з платежів платнику готується лист (у довільній формі) з вмотивованою відмовою щодо надання такої довідки. 

 

 

 

 

 

Яким чином здійснюється реєстрація РРО та взяття його на облік контролюючим органом?

Для реєстрації реєстратора розрахункових операцій суб’єкт господарювання або представник суб’єкта господарювання подає до контролюючого органу лише заяву про реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій за ф. №1-РРО.

Реєстраційна заява за ф. №1-РРО має бути підписана керівником суб’єкта господарювання або фізичною особою – підприємцем чи представником суб’єкта господарювання.

При відсутності підстав для відмови в реєстрації РРО посадова особа контролюючого органу не пізніше двох робочих днів з дня надходження реєстраційної заяви ф. №1-РРО приймає рішення про можливість реєстрації РРО, формує та резервує фіскальний номер РРО в інформаційній системі ДПС та надсилає до центру сервісного обслуговування інформацію у вигляді довідки про резервування фіскального номера реєстратора розрахункових операцій ф. №2-РРО засобами електронного зв’язку в електронній формі.

Протягом трьох днів з дати надсилання до Центру сервісного обслуговування довідки про резервування фіскального номера суб’єкт господарювання повинен забезпечити переведення РРО у фіскальний режим роботи.

Після отримання належним чином оформлених документів посадова особа контролюючого органу не пізніше наступного робочого дня проводить реєстрацію РРО шляхом внесення даних до інформаційної системи ДПС та надає (надсилає) суб’єкту господарювання реєстраційне посвідчення РРО (ф. №3-РРО), що засвідчує реєстрацію РРО в контролюючому органі.

 

Чи може податковий орган скасувати реєстрацію касового апарату самостійно, якщо вийшли строки його експлуатації?

Відповідно до Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 №547, реєстрація РРО діє до дати скасування реєстрації, що відбувається у випадках, зокрема:

– закінчилися визначені законодавством строки експлуатації РРО.

Скасування реєстрації РРО проводиться контролюючим органом не пізніше двох робочих днів з дня настання терміну виведення з експлуатації РРО.

 

Довідку про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску можна отримати в електронному вигляді?

Для отримання Довідки про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску платникові необхідно подати заяву в електронній формі – на адресу уповноваженого органу через приватну частину електронного кабінету.

Довідку або відмову в електронній формі платник отримує у приватній частині електронного кабінету з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги».

 

Яка процедура отримання інформації про адміністративні послуги?

Суб’єкти звернення мають право на безоплатне отримання інформації про адміністративні послуги та порядок їх надання.

На субсайті Головного управління  ДПС у Харківській області можна знайти:

– інформацію про порядок надання відповідних адміністративних послуг, режим доступу до приміщення, в якому здійснюється прийом суб’єктів звернень, наявність сполучення громадського транспорту, під’їзних шляхів та місць паркування;

– інформаційні картки адміністративних послуг;

– бланки заяв та інших документів, необхідних для звернення щодо надання адміністративної послуги.

Окрім мережі Інтернет, таку інформацію можна отримати у будь-якому ЦОПі, де на стендах “Адміністративні послуги” розміщується інформація про:

– інформаційні картки адміністративних послуг, що надаються ГУ ДПС;

– зразки документів, що подаються для отримання таких адміністративних послуг;

– інформація про можливість безоплатного отримання бланків заяв та інших документів, необхідних для звернення щодо надання адміністративної послуги із зазначенням місць в яких їх можна отримати, контактних даних посадових осіб, відповідальних за їх видачу;

– інформація про розрахункові рахунки для внесення плати за ліцензії на виробництво, право оптової торгівлі спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами;

– інша похідна інформація.