Двері й приховані плінтуси: як узгодити вузли

Приховані плінтуси (в рівень зі стіною) дають чисту геометрію й «легкі» стіни без виступів. Але щоб картина не зіпсувалася на стику з дверима, потрібно заздалегідь погодити висоти, зазори, тіньовий шов і фурнітуру. Подивитися реальні моделі дверей, покриття та ціни зручно тут: https://dveri-market.lviv.ua/shop/mizhkimnatni-dveri

Планування: рівні, зазори, висоти

Ключ до акуратного стику — загальний «нуль» і зрозуміла карта рівнів. Починайте не з плінтуса і не з полотна, а з підлоги: її фактична висота диктує зазор під дверима, положення тіньового шва та стартову лінію для профілю плінтуса. Якщо ігнорувати цей порядок, отримаєте різновисокі шви й «ступінку» на стику лиштви/короба зі стіною.

Визначте зону «чистої підлоги» (плитка, паркет, вініл), її товщину й переходи. Стандартний вентиляційний зазор під полотном — 8–12 мм для житлових кімнат і 10–15 мм для санвузла. Саме від нього залежить, чи «доторкнеться» нижня кромка до плінтуса при відкриванні та чи не створить тягнучу тінь.

Далі — тіньовий шов. У системах прихованого плінтуса стіна й плінтус сходяться в нуль, а між дверним прорізом і площиною стіни формується акуратна тінь 3–5 мм. Коли двері безфальцеві й коробка прихована, тіньовий зазор має співпасти по ширині з зазором плінтуса — так лінії виглядають єдиною системою.

Базові розміри вузлів

Висота плінтуса зазвичай 60–80 мм, інколи 100 мм у високих інтер’єрах. Від цієї висоти «танцює» перша горизонталь, на яку орієнтують верх тіньового профілю та нижній край полотна. Якщо використовуєте автоматичний поріг (опускаємий ущільнювач), закладіть +3–4 мм ходу, щоби манжета не терла плінтус.

Контур дверей: фальц чи безфальц

Безфальцеві полотна дають найчистіший примик і «зникають» у площині стіни. Фальцеві двері з лиштвою можна поєднати з прихованим плінтусом, але доведеться малювати чіткий «розрив»: або робити мікрошов між лиштвою і стіною, або зупиняти плінтус до лиштви в нуль із врізкою під 45°. У мінімалізмі зазвичай перемагає безфальц і прихована коробка.

Матеріали, фурнітура і фактури: що впливає на картинку

Плінтус. Алюмінієві основи з заподлиць-профілем — найстабільніші; вони тримають геометрію, а зверху криються фарбою або декоративною накладкою. МДФ-плінтуси «в нуль» вимагають поводження як із меблевим щитом: запечатані торці, рівне підґрунтя, жорстка стіна. У вологих зонах (ванни, пральні) краще алюміній із герметиком по низу.

Стіна. Для ідеального шва потрібна жорстка, рівна основа: гіпсова штукатурка по маяках або ГКЛ на каркасі з подвійним листуванням у зоні прорізу. Будь-яка «хвиля» потім множиться: рівно поставлений плінтус видасть кривизну стіни, а рівна коробка — дефекти укосу.

Полотно. Фарбоване МДФ у маті дає «спокійну» площину й краще дружить із фарбованою стіною; екошпон/CPL додають тепла й фактури, але тіньовий шов виглядає глибшим через гру світла по рельєфу. Скляні полотна з мінімальним профілем — це вже про акцент, тоді плінтус варто робити максимально непомітним.

Фурнітура. Приховані петлі з 3D-регулюванням дозволяють підтягнути зазор до десяток; магнітний замок дає тихий притвор і рівну «тінь» по периметру. Якщо плануються чорні матові ручки, оберіть такий самий відтінок для тіньового профілю плінтуса — дисонанс чорного/графітового видно зблизька.

Кольори. Коли двері «в колір стіни», плінтус фарбують тим самим складом і блиском. Якщо двері деревні, а стіна фарбована, варто звести палітру в єдину температуру (теплу чи холодну), щоб тіньовий шов не здавався брудним. У сучасних інтер’єрах працюють світло-сірі або молочні матові стіни й деревні двері «натуральний дуб».

Підлога. Плитка з високим плінтусом часто дає «сходинку» у стику; у прихованих системах цього не видно, але важливо витримати прямий кут між підлогою і площиною стіни — будь-який нахил «ламає» тінь.

Монтажні вузли, сценарії та типові помилки

Правильна послідовність робіт економить і нерви, і гроші. Спочатку — «мокрі» процеси і нівелювання, закладка профілю плінтуса, армування стиків навколо прорізу, контроль діагоналей. Лише потім — монтаж прихованої коробки, фініш штукатурки/шпаклівки, фарбування, навішування полотен. Якщо поміняти місцями кроки, вийде каскад дрібних переробок.

У вузлах примикання плінтус → короб є два базові підходи. Перший — врізка плінтуса в короб: алюмінієвий профіль плінтуса підрізають із точністю, заводять у паз і закривають фарбою. Другий — обрив плінтуса перед коробкою з тіньовим швом 3–5 мм і фарбованим торцем. Підхід залежить від того, чи є лиштва, і який стиль інтер’єру.

Типові помилки — це повторювані дрібниці, що вбивають «преміум» картинку навіть із якісними матеріалами.

— Ставлять короб у «сирі» стіни: після висихання з’являються мікротріщини й «волоски» по периметру.

— Не узгоджують висоту плінтуса з зазором під полотном: низ дверей «стриже» плінтус або тіньовий профіль дивиться криво.

— Ігнорують автоматичний поріг у спальнях/кабінетах: у підсумку або шум, або «зарізаний» плінтус.

— Плутають товщини покриттів підлоги: після укладки двері отримують не той зазор і «шурхотять».

— Не фарбують тіньові торці тим самим складом/блиском, що й стіна: шов віддає «іншим» тоном.

Чек-лист погодження на етапі проєкту

Зафіксуйте висоту прихованого плінтуса, реальну товщину «пирога» підлоги, тип коробки (прихована/класична), формат полотна (безфальц/фальц), ширину тіньового шва. Додайте до специфікації: магнітний замок, приховані петлі, наявність автоматичного порога в «тихих» кімнатах. Це один аркуш, який вирішує 90% питань на будмайданчику.

Два сценарії інтер’єру: як це виглядає вживу

Мінімалістична квартира-студія — двері безфальцеві, прихована коробка, плінтус 60 мм у нуль зі стіною, тінь 3 мм по всьому периметру. Ручки чорний мат, профіль плінтуса — теж чорний. Підлога — світлий вініл, стіни — теплий біло-сірий. Картинка «повітряна», лінії зливаються без конфліктів.

Сімейна квартира з деревом і текстурами — двері деревні (матовий екошпон «дуб натуральний»), короб класичний, але без масивної лиштви. Прихований плінтус фарбований у колір стіни, тіньовий шов 4 мм, щоб «підхопити» тінь від дверного притвору. Автоматичний поріг у спальні, санвузол з вентиляційним зазором 12 мм. Практично, тепло і без візуального шуму.

На фініші перевірте три речі: рівність тіньового шва, паралельність низу полотна і верхньої кромки плінтуса, однаковість блиску фарби на стіні та плінтусі. Саме тут народжується те саме відчуття «дорого зроблено».