Загинув Сергій Марченко

Тут промайнуло його дитинство — серед знайомих стежок, шкільного дзвоника, щирих дитячих мрій. Він відвідував місцевий дитячий садок, навчався у початковій школі, а згодом закінчив Орільську середню школу, яка стала для нього другою домівкою і дала перші життєві орієнтири.

Після школи Сергій обрав чесну робітничу справу — працював електриком на Орільському цукровому заводі. Робота вимагала відповідальності, точності та витримки — рис, які були йому притаманні від природи.

Ще з 1993 року він проходив військову строкову службу, служив сапером у Білій Церкві. Цей період загартував характер, навчив дисципліни і відповідальності за інших.

У 2004 році Сергій змінив місце проживання — переїхав до міста Дніпро, де працював електриком на заводі «Дніпрошин». Тут він створив сім’ю, знайшов своє коло людей, своє життя. У 2007 році у нього народилася донька, яка стала найбільшою радістю і сенсом його батьківського серця.

Сергій був людиною спокійною, працьовитою, без зайвих слів. Особливо любов рибалку. Тиша біля води, ранковий туман, терпляче очікування — саме там він знаходив душевний спокій, відпочинок і гармонію з природою.

У грудні 2023 року Сергія було мобілізовано. Він, не вагаючись, став на захист Батьківщини, виконував свій громадянський і людський обов’язок. Згодом його доля оповилась тривожним мовчанням.

Номер обслуги 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини А7384, солдат Марченко Сергій Анатолійович, 18 березня 2024 року внаслідок вогневого впливу з боку противника вважався безвісті зниклим.

Пам’ять про Сергія Марченка — це пам’ять про звичайну, але гідну людину. Сина своєї землі, люблячого батька, вірного чоловіка, надійного товариша. Його життя — як тиха ріка: без гучних хвиль, але з глибоким змістом.

Світла пам’ять про Сергія назавжди залишиться у серцях тих, хто його любив і чекав.