«Ковбаса – за 650, хліб – за 40 гривень»: що відбувається зараз у Херсоні, який в окупації

На подвір’ях стоять машини із загарбницькою символікою “Z”. Блокпости – через кожні 10 метрів. Масова рашистська пропаганда. З цим херсонці стикаються щодня.

Як живе зараз Херсон, “МБ” розповіла Вікторія (заради її безпеки ім’я змінено), яка наразі перебуває в окупованому місті.

Евакуація до Росії

“Зараз ніхто не розуміє, чого нам очікувати. Чому почалася ця екстрена евакуація, який у них план. Ніхто не ходить до школи, на роботу, все зачинено. Люди можуть виїхати тільки в один бік – у бік Росії та на лівий берег Дніпра. Мої знайомі мали виїхати до Криму, але їх автобус не зупинився там. Сказали, що Крим переповнений, і везуть аж у Красноярськ. Назад до Херсона нікого без спеціальної перепустки не впускають. Ми ж виїжджати нікуди не хочемо. Окупанти все вивозять: обладнання, транспорт міський, навіть пам’ятники. Багато людей уже вивезли з Херсона силоміць. Навіть створили програму, за якою тебе вивозять у місце, де ти тимчасово будеш перебувати. На кожному стовпі про це висять таблиці, роздають флаєри. На телебаченні також наполегливо закликають їхати”, – каже Вікторія.

Гуманітарна ситуація

“Продукти в Херсоні є, але небагато, звичайно. Коли почалась евакуація населення, люди розкупили все до останнього, а завезти в місто навіть російські продукти зараз складно. Ціни в магазинах високі. Ковбаса вартує 650 грн за кілограм, хліб – 37 грн, гречка –115 грн за кілограм, макарони – 57 грн. Рятують нас наші люди. Все, що є на городі, вони продають. Добре, що на Херсонщині родюча земля. Складніше з медикаментами, бо росіяни вивезли їх. Працює наразі чотири аптеки на все місто. Так само вивезено все обладнання з лікарень”, – розповідає жінка.

Зв’язку майже немає

“Для того, аби вийти на зв’язок, ти маєш купити російську sim-карту. По-іншому ніяк. Ми шукали різні варіанти, але нічого не працює. Навіть російський інтернет вимикається, аби ми повністю були відірвані від українських новин. Російська “сімка” – це не гарантія наявності зв’язку, його також можуть вимкнути в будь-який момент.
Зараз вже звикли, що зв’язок – це непостійна річ, і якщо домовляємось про зустріч із кимось, то заздалегідь встановлюємо точний час та місце.
А от з рідними в Україні так зробити не можна, ми не знаємо, як вони, а вони не знають, як ми”, – продовжує Вікторія.

Переслідування

“Окупантам насамперед потрібні ті, хто був колись в АТО, поліцейські тощо. Проукраїнські журналісти й активісти також були в їхніх списках. Якщо тебе зупинили, можуть запитати, чи є родичі, які воюють. Перевіряють телефони, документи, наявність татуювань. У місті Гола Пристань є місце, куди привозять людей, яких взяли в полон. Їх там катують. Про це знають усі мешканці. Багато разів бачили, як звідти повертаються без кінцівок або без зубів. Людей можуть просто посеред білого дня забрати. Якщо ти щось викладаєш у соцмережі, навіть просто допис “Херсон – це Україна”, це відстежують. І, зрештою, ти поїдеш на допит. Пощастить – відпустять, але вже без телефону”, – зізнається жінка.

Далі наш зв’язок із Вікторією перервався, а всі спроби додзвонитися повторно були марними.

Більше інформації розповів Володимир Клюцевський, який виїхав з Херсону до Івано-Франківська та став головою благодійної організації “Херсон нескорений”. Кореспондентка “МБ” поспілкувалася з ним.

“Я був держслужбовцем і, з огляду на мою роботу, змушений був переховуватися аж до липня”, – каже Володимир.

Російські військові мали адреси всіх підозрілих для них людей, тому Володимир ночував у різних місцях, про які не знали навіть його батьки.

“З Херсона до сірої зони ми проїхали 32 російські блокпости, на кожному з яких перевіряли все. Коли приїхали до останнього населеного пункту в Запорізькій області, нам довелося стояти чотири дні в черзі. Понад двісті автомобілів було перед нами, а за день пропускали не більше 60. Води немає, санітарних умов жодних, діти плачуть, уздовж доріг проїжджають БТРи, озброєнні “орки”…– згадує пан Володимир.

Зараз місті багато російських військових виїжджають і вивозять усі цінності, які їм потрапляють під руку.

Жодна українська банківська установа, жодна соціальна служба, поліція, пенсійний фонд в місті не працюють. Пенсіонери, яким приносили гроші з пошти, зараз пенсію не отримують. Мають її лише ті, кому надсилають на карту. Але ці гроші треба переводити в готівку, тож втрачаєш 10-15 відсотків.

У Херсоні в обігу ходять і рублі, і гривні. Але економічне домінування Росії змушує людей переходити автоматично на рублі.

“Там створена така обмінна політика, що вигідніше купувати товар за рублі, бо гривня зовсім знецінена. За одну гривню дають 1,25 рубля, а офіційний банківський курс: одна гривня – два рублі. Там спеціально встановлюють неправильні ціни на товар в рублях відносно гривні”, – каже Володимир.

За словами чоловіка, люди не панікують, не хочуть виїжджати, бо вірять, що скоро прийдуть ЗСУ. Наразі всі бачать, що росіяни бояться і втікають.

“Херсон – це українське місто, за останніх вісім років національна свідомість його жителів зміцнилася. Вірю, що незабаром Херсон повернеться під українські прапори”, – зізнається Віктор.

0

398