Кожен день народження завершується моментом, коли в залі співають “З днем народження тебе”, а на обличчі іменинника видно відблиски від свічок на торті. Загадуєш бажання й обов’язково треба загасити свічки. А для чого ми це робимо?
РБК-Україна (проєкт Styler) розповідає, звідки походить традиція задувати свічки на день народження, і який в цьому сенс.
Коли з’явилася традиція
Зануримося в часи Античності, коли стародавні греки традиційно вшановували богиню Артеміду біля храмів. В Греції люди пекли круглі, схожі на торт, пироги й ставили в них запалені свічки.
Вони вважали, що вогник, який мерехтів на пирозі, з’єднував їх з богинею і доносив до неї найсвятіші молитви. Тому запалити свічку треба було перед молитвою, а потім після одразу ж загасити.
Пізніше традицію запалювання свічок перейняли римляни. Вони почали влаштовувати святкові шанування своїх імператорів з пирогами і вогниками на них. Вважалося, що свічка на торті символізувала життєвий вогник.
Справжнім переворотом стало використання свічок в Німеччині. У 18 столітті граф Ніколаус Людвіг Зінцендорф на свій день народження влаштував феєричну вечірку зі святковим тортом.
Він започаткував традицію ставити свічки на торт, а потім гасити їх. До того ж саме граф першим подав ідею ставити таку кількість свічок, яка дорівнювала б віку іменинника.
Символічність традиції
Якщо греки та римляни вважали цю традицію можливістю зв’язатися з богами й донести свої молитви, то більш сучасна інтерпретація цього дійства з’явилася в Німеччині.
Вважалося, що дим, який з’являється після гасіння вогню, може донести ваше бажання до неба, де янголи його почують і обов’язково виконають. В Німеччині обряд задування свічок на день народження проводився виключно в колі близьких та друзів.
Така суворість була через те, щоб ніхто не зміг перебити позитивну енергетику загаданого бажання.
466