Вчені з’ясували, як аварія на ЧАЕС вплинула на генетичне здоров’я

Предметом досліджень стали питання передачі генетичних мутацій від батьків до дитини і генетичні зміни в пухлинах щитовидної залози.

Міжнародні групи вчених, використовуючи передові геномні інструменти, досліджували наслідки радіаційного опромінення людей в результаті аварії на Чорнобильській атомній електростанції в 1986 році. Результати були опубліковані в журналі Science до 35-х роковин катастрофи.

Предметом одного дослідження стало питання передачі генетичних змін від батьків до дитини. Відомо, що вплив іонізуючого випромінювання збільшує мутагенезу ДНК, в результаті чого у людей, які перенесли радіаційне опромінення, розвиваються онкологічні та інші захворювання.

Незважаючи на те, що катастрофи, подібні до аварій на Чорнобильській АЕС або в Фукусімі, періодично відбуваються, досі не було великих системних досліджень, які оцінюють ризики радіаційного опромінення, що передаються з покоління в покоління.

Вчені зі США, України, Росії та Японії під керівництвом Мередіт Йігер з Національного інституту раку США секвенували геноми 105 батьків та 130 дітей із сімей ліквідаторів аварії та технічного персоналу Чорнобильської АЕС, які зазнали опромінення.

Усі діти були зачаті і народилися вже після аварії в період з 1987 по 2002 роки.

Дослідники перевірили геноми на предмет збільшення певного типу спадкових генетичних змін, відомих як мутації de novo, які випадковим чином виникають в гаметах людини (сперматозоїдах і яйцеклітини) і можуть передаватися їхньому потомству, але не спостерігаються у батьків.

Отримані дані свідчать про те, що вплив іонізуючого випромінювання в результаті аварії мав мінімальний вплив на здоров’я наступного покоління. Це означає, що у дітей, народжених після аварії на Чорнобильській АЕС, не виявили помітних генетичних відхилень, що передаються у спадок.

У другому дослідженні автори використовували повногеномне секвенування для профілювання генетичних змін раку щитовидної залози, які розвинулися у 359 осіб, котрі зазнали в дитинстві або внутрішньоутробно впливу радіоактивного йоду (I-131).

Як відомо, енергія іонізуючого випромінювання розриває хімічні зв’язки в ДНК, що призводить до різних типів пошкоджень.

Нове дослідження підкреслює важливість певного виду ушкоджень ДНК, які включають розриви обох ланцюгів ДНК в пухлинах щитовидної залози.

Зв’язок між дволанцюжковими розривами ДНК і радіаційним впливом був сильнішим у дітей, які зазнали опромінення в більш ранньому віці.

Результати показали, що дволанцюжкові розриви ДНК можуть бути ранньою генетичною зміною після впливу радіації, що згодом сприяє зростанню раку щитовидної залози.

Наголошується, що дослідження стало можливим завдяки створенню Чорнобильського банку тканин близько 20 років тому – задовго до того, як була розроблена технологія для проведення геномних і молекулярних досліджень.

140