Прожили 60 років разом, бо намагалися слухати побільше один одного і поменше — людей, говорять Надія Олексіївна та Дмитро Володимирович Фомцови із селища Панютине.
Хатні справи у родині Фомцових зараз здебільшого на чоловікові, бо дружині стало важко ходити. Молодим він не мав часу допомагати Надії вдома. Усе життя Дмитро Володимирович намагався заробляти для родини. Працював на землі, тому часто, особливо у жнива, приходив додому за північ.
«Люди різне говорили, та ще й мобільного не було, аби спитати, де чоловік, однак я йому вірила, звісно, трохи ображалася та вже за годину мирилася. Я не розумію жінок, які вихваляються, хто довшу мовчанку чоловікові оголошував», – говорить Надія Олексіївна.
Попри постійну роботу з ранку до ночі, подружжя Фомцових ніколи не мало великих статків. Грошей бракувало на найнеобхідніше. Але, всупереч скруті, з підтримкою батьків та їхньою любов’ю, діти вибилися у люди. Син Володимир працював у Міністерстві закордонних справ СРСР, донька обіймає одну з керівних посад у запорізькій мерії.
Тато і мама говорять: перш за все вчили дітей одружуватися лише раз на усе життя. Так і вийшло: син незабаром також відзначатиме 40 років з дня весілля, у доньки – теж трохи менший, але ювілей.
Анна Скрипник