28 липня 2022 року російський артилерійський обстріл обірвав життя 26-річного сержанта поліції Олексія Насонова. Ворог вдарив по об’єкту критичної інфраструктури на Чугуївщині, де поліцейський ніс службу з перших днів повномасштабного вторгнення.
Для Олексія служба в поліції була не просто роботою, а справжнім покликанням. Свій шлях правоохоронця він обрав свідомо та ретельно готувався до вступу на службу.
Його мама, Ганна Насонова, з болем згадує, як син мріяв стати поліцейським, як переживав, чи зможе вступити до навчального закладу, хвилювався через фізичну підготовку, але успішно склав усі заліки.
Після завершення навчання у Вінницькому вищому професійному училищі Департаменту поліції охорони Олексій Насонов розпочав службу в Чугуївському відділенні Управління поліції охорони в Харківській області. Молодий, енергійний, дисциплінований і вольовий — він швидко освоїв специфіку служби та завжди підтримував себе у відмінній фізичній формі.
«Олексій Насонов прослужив у поліції охорони сім років, — розповідає начальник відділу кадрового забезпечення УПО в Харківській області Олексій Козлов. — Прийшов юнаком — сором’язливим, але дуже амбітним. Завжди сумлінно виконував поставлені завдання. Був мужнім, надійним, завжди підтримував побратимів».
Поліцейський охороняв об’єкти життєзабезпечення громадян, установи банківської та освітньої сфер, забезпечував публічну безпеку, супроводжував небезпечні вантажі.
З початком повномасштабного вторгнення Олексій дав рідним необхідні настанови та вирушив на службу.
«Коли по Чугуєву вдарили перші ракети, я саме збиралася на роботу, — згадує пані Ганна. — Олексій одразу зателефонував своїй коханій, нам… Потім заїхав і сказав: “Мамо, жодної сльози!”. Поскидав мені медичні нотатки, вчив, що робити при пораненні…»
Щоразу, заступаючи на службу, Олексій наражав себе на небезпеку. Адже ворог прицільно бив по об’єктах критичної інфраструктури, від яких залежало життя людей.
Він часто телефонував рідним, особливо сумував за молодшим братом Ренатом.
«Олексій був дуже гарною людиною, — ділиться спогадами його кохана Юлія. — Турботливий син і брат, люблячий чоловік…Мужній та веселий… Він поєднував у собі всі риси, які повинен мати справжній чоловік. Для нас це дуже велика втрата. Ми живемо далі, щоб він радів за нас, дивлячись з небес… Ми всі його дуже любимо, пам’ятаємо кожну хвилину, він завжди з нами, в наших серцях.»
Олексій Насонов посмертно удостоєний відзнаки Президента України «За оборону України».
Вічна пам’ять. Назавжди в строю.
Управління поліції охорони в Харківській області