Виступ Президента Володимира Зеленського на урочистому засіданні Верховної Ради до 25-ї річниці Конституції України

Шановні народні депутати, пане Голово, пане Прем’єр-міністре!

Представники уряду, Офісу Президента, дипломатичного корпусу, ваші блаженства, шановні судді, журналісти, гості урочистого засідання!

Шановні громадяни України!

Чверть століття тому, саме в цей день, саме в цій залі, народився дуже важливий символ нашої історії, нашої незалежності та нашої держави!

І я щиро вітаю всіх нас із цим великим, особливим, подвійним святом – з Днем Конституції України та 25-ю річницею з дня її ухвалення!

Знаєте, у таку знакову, унікальну дату мені дуже хотілося б не лише щось сказати, а й щось важливе зробити. Зробити дещо більше, ніж типові ювілейні марки та монети з надписом «Українській Конституції – 25!»

Перед тим, як приїхати сюди, я традиційно, як і щороку, покладав квіти до пам’ятника Пилипа Орлика – гетьману Війська Запорозького і автору знаменитої Конституції 1710 року, яку називають першою писемною Конституцією Європи. 

Переважна більшість із нас про неї знає, чула, читала або вивчала.

І водночас переважна більшість із нас ніколи не бачила її наживо. Не бачила частинки своєї історії і своєї спадщини. Більш того, за 311 років Конституція Пилипа Орлика жодного разу не була вдома, на його Батьківщині.

Це неправильно. Це несправедливо. І це потрібно виправити.

Десь так можна стисло описати діалог, який декілька місяців ми вели з владою Швеції, у Національному архіві якої зберігається оригінал Конституції Пилипа Орлика. І сьогодні ми нарешті можемо поділитися хорошими новинами.

Перша. Національний архів Швеції передав Україні три копії Конституції Пилипа Орлика. Одна вже зранку виставлена у фойє Верховної Ради. Друга буде знаходитись в Офісі Президента. Третя – у Конституційному Суді України. Після його оновлення та перезавантаження.

І друга новина. До 30-річчя нашої Незалежності, вперше за 311 років, до України потрапить оригінал Конституції Пилипа Орлика. Його, разом з булавою гетьмана Пилипа Орлика і гетьмана Івана Мазепи, всі охочі зможуть побачити у Софійському соборі. Полотно нашої історії має тисячу років і стільки ж бракуючих частин пазла. Ми повертаємо українцям ці частини. Ми повертаємо Україні Україну.

Слава Україні!

З цієї високої трибуни я хочу ще раз подякувати нашим шведським партнерам. За останній місяць, враховуючи Євро-2020, Швеція вже вдруге показує, що є нашим великим другом. Ми віримо, що й завтра вона втретє покаже, як сильно любить Україну.

Насправді, я жартую. Всім бажаю завтра успіху і нехай переможе сильніший! А хто сильніший, ми з вами знаємо.

Пані та панове!

25 років тому відбулася справді історична подія. Її значення настільки масштабне, що навіть легкий пафос в оцінках виглядає доречним і органічним. Ухвалення Конституції називають останнім акордом у симфонії державотворення. Біблією правничих заповідей для всіх українців. Юридичним щитом і бронею для прав і свобод людини та громадянина. Візитною карткою держави і нації, що на найвищому законодавчому рівні, відповідає на питання: хто ми? Звідки ми? Чого прагнемо? Як хочемо жити? І куди хочемо дійти? 

Але я думаю, що найкращу оцінку Конституції дає сама Конституція.

Перше слово, яким починається її перша стаття, – «Україна». І цим усе сказано. Її друга стаття починається словом «суверенітет». А третя – словом «людина». І цим сказано ще більше.

Так, у порівнянні із віковими Конституціями багатьох держав наш основний закон є дуже молодим або навіть юним. Але речі, про які я сказав вище, а також оцінка міжнародної спільноти, яка назвала нашу Конституцію однією з найбільш демократичних, її людиноцентричність (третина статей, присвячена саме правам і свободам людини і громадянина) – все це каже про те, що наша молода Конституція водночас зріла і мудра.

І це абсолютно логічно, адже 25 років – це тільки її новітній період, якому передують багатовікові традиції конституційного процесу України.  

Понад 1000 років «Руській Правді». 367 років Березневим статтям Богдана Хмельницького. Понад століття Конституції УНР. І згадана сьогодні Конституція Пилипа Орлика. Наш обов’язок – примножувати ці важливі традиції, оберігаючи сучасну Конституцію, знаючи, як важко далося її ухвалення.

Сьогодні я хочу подякувати депутатам Верховної Ради України 2-го скликання, які попри політичні протистояння, 15 різних проєктів Конституції, шість тисяч поправок перед 2-м читанням і безперервне засідання протягом понад 24 годин знайшли в собі сили й досягли єдності, щоб ухвалити довгоочікувану Конституцію України. Дякуємо вам! 

Щоб остаточно усвідомити її значення, просто на мить уявіть, що в 96-му році цього не сталося. І ми досі живемо за радянською конституцією. Називаємося Українською СРСР, маємо умовну свободу слова, думки, пересування, віросповідання, політичного вибору, права приватної власності, можливості займатись бізнесом і ще багато чого.

Дорогі громадяни!

28 червня 1996 року поява Конституції України ознаменувала й низку інших важливих речей. Українська мова отримала статус єдиної державної мови, а гривня – статус національної валюти. На найвищому законодавчому рівні були закріплені державні символи: синьо-жовтий прапор, тризуб та гімн «Ще не вмерла України…».           

І всі ці роки існує тільки одне незакрите питання. Єдиний державний символ, який прямо передбачений Конституцією і якого досі не існує.

Це Великий герб України. За ці роки було багато різних конкурсів, суперечок, сварок, думок і різних бачень. Це нормально, це демократія. Я гадаю, що у рік 30-ліття незалежності і 25-ліття Конституції потрібно в цьому питанні нарешті поставити крапку.

А тому, відповідно до статті 93 Конституції України, вношу на розгляд Верховної Ради України проєкт закону про великий Державний Герб України і визначаю його як невідкладний для позачергового розгляду Верховною Радою. Доповідатиме законопроєкт під час його розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України перший Президент України Леонід Макарович Кравчук.

Я хочу подякувати всім депутатам. Я знаю, представники багатьох фракцій долучені до цього процесу. Він дуже важливий.

Наостанок хочу звернутись до народних депутатів, до урядовців та всіх інших поважних державних службовців, незалежно від рангу й статусу.

Після перших слів трьох статей нашої Конституції, про які ви вже чули, наступні статті Основного закону починаються такими словами як «держава», «земля», «суспільне життя», «права і свободи», «громадяни», «діти», «екологічна безпека», «правовий порядок», «захист Вітчизни», «державна мова і символи», «право голосу», «народне волевиявлення».

І дуже далеко після них, майже в кінці, вперше згадуються слова «Президент України», «народні депутати» і «Кабінет Міністрів». Конституція чітко визначила пріоритети. Все те, що набагато вище нас, наших інтересів та амбіцій. Все те, що ми маємо захищати й забезпечувати. Усе те, чому і кому ми маємо служити. Більшість я сьогодні назвав. Можливо, ви запам’ятали не всі. Та головне, запам’ятати три. Україна. Суверенітет. Людина.

Зі святом всіх нас! З Днем Конституції України!

Слава Україні!