Інформація Лозівського управління Головного управління ДФС у Харківській області від 26.03.2019

І. Інформація щодо діяльності Лозівського управління ГУ ДФС у Харківській області та органів ДФС України
За 2 місяці платники акцизного податку Харківщини поповнили місцевий бюджет на 40,4 мільйони гривень
В ГУ фіскальної служби Харківської області проінформували, що саме така сума акцизного податку з реалiзацiї суб’єктами господарювання роздрiбної торгiвлi пiдакцизних товарiв, надійшла до місцевої скарбниці за січень-лютий 2019 року.
Крім того, в ГУ ДФС у Харківській області розповіли про вжиті заходи щодо детінізації ринку підакцизних товарів. З метою скорочення тіньового обігу підакцизних товарів протягом січня-лютого 2019 року проведено 56 перевірок суб’єктів роздрібної та оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.
Найбільш поширеними випадками порушень, виявлених в ході зазначених перевірок, є випадки безліцензійної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами; зберігання пiдакцизних товарiв у місцях, не внесених до Єдиного реєстру; реалізація та зберігання алкогольних напоїв без наявності марок акцизного податку; відсутності прибуткових документів на підакцизні товари та невидачі касових чеків; подання звітів про обсяги реалізації алкогольних напоїв з недостовірними даними.
За результатами розгляду матеріалів зазначених перевірок до суб’єктів господарювання будуть застосовані фінансові санкції на загальну суму майже 792,9 тис. грн., надходження до бюджету склали 125,5 тис.грн.

Харківські митники зупинили незаконне ввезення старовинного фоліанту
Напередодні в пункті пропуску «Піски» митного поста «Куп’янськ» харківськими митниками було виявлено старовинну книгу, яку громадянин намагався незаконно ввезти з РФ.
Під час митного контролю громадянин України, який рухався в якості пасажиру авто по «зеленому коридору», заявив про відсутність предметів, заборонених або обмежених до переміщення через митний кордон України. Але, в ході огляду його сумки з особистими речами було виявлено книгу російського діяча мистецтва Петра Гнедича «История Искусствь» 1885 року видавництва з ознаками старовини.
Відносно правопорушника складено протокол про порушення митних правил за статтею 471 Митного кодексу України. Буде проведено додаткову експертизу щодо віднесення книги до історичних та культурних цінностей.

До уваги суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності!
Завершується перехідний етап переведення підприємств на обслуговування через «Єдиний рахунок» ДФС.
З 18 березня 2019 року підприємства перераховують кошти авансових платежів виключно на «Єдиний рахунок» ДФС. Рахунки митниць для поповнення авансових платежів підприємствами заблоковано!
З 18 березня 2019 року до 16 квітня 2019 року залишки коштів на рахунках Харківської митниці ДФС можуть бути використані виключно для митного оформлення товарів.
Повернення підприємствам коштів авансових платежів будуть здійснюватися протягом 1095 днів з дня внесення таких коштів на рахунок відповідно до Порядку повернення, затвердженого наказом Мінфіну від 18.07.2017 № 643 «Про затвердження Порядку перерахування до державного бюджету митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення» (зі змінами).
Реквізити депозитного рахунку 3734, відкритого на ім’я ДФС (єдиний рахунок) для зарахування авансових платежів (передоплати):
Одержувач: Державна фіскальна служба України;
Код ЄДРПОУ: 39292197;
Рахунок: № 37341039292197;
Код банку: 899998;
Банк: ДКСУ.
ДОДАТКОВО!!!! Реквізити депозитного рахунку 3734, відкритого на ім’я Харківської митниці ДФС зарахування авансових платежів (передоплати) для оформлення транспортних засобів фізичних осіб:
Одержувач: Харківська митниця ДФС;
Код ЄДРПОУ: 339534151;
Рахунок: № 37340180720026;
Код банку: 820019;
Банк: ГУ ДКСУ у м. Києві.

З 1 березня 2019 року документи для отримання ідентифікаційного номера можна подати через Електронний кабінет
З 1 березня 2019 року ДФС запроваджує в тестовому режимі новий електронний сервіс. У рамках нового електронного сервісу фізична особа, не звертаючись до органів ДФС, через меню «Введення звітності» приватної частини Електронного кабінету може створити та направити до ДФС:
облікову картку фізичної особи – платника податків (F1314601), яка є заявою для реєстрації　 у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків;
заяву про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (F1314701);
надати　 копії документів, необхідні для реєстрації/ внесення змін до Державного реєстру (F1360102);
обрати контролюючий орган, до якого особа може звернутись для отримання документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків.
Підтвердженням подання заяви до ДФС є отримання першої квитанції в електронному вигляді, в якій зафіксовані дата та час подання заяви.
Інформацію про результат розгляду заяви можна переглянути у вкладці «Вхідні/вихідні документи»: повідомлення　 про результати обробки　 Облікової картки фізичної особи – платника податків – форма №1ДР (F1414601), повідомлення про результати обробки　 Заяви про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків – форма №5ДР (F1414701).
* До запиту обов’язково додаються Повідомлення　 про склад та мету збору персональних даних у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, права та обов’язки фізичної особи – платника податків (F1314501) та скановані копії необхідних документів;
Подання Облікової картки/ Заяви для внесення змін на своїх дітей – малолітніх осіб (до 14 років) в електронному вигляді можливе на підставі Свідоцтва про народження дитини для малолітніх осіб (до 14 років) та документа, що посвідчує особу одного із батьків (усиновителя, опікуна, піклувальника).

Нові можливості Електронного кабінету: надано доступ до інформації щодо відповідності платника критеріям ризиковості
В Електронному кабінеті з’явилася　 можливість он-лайн доступу до інформації щодо відповідності платника податку критеріям ризиковості, визначених відповідно до пункту 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №　117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в　 Єдиному реєстрі податкових накладних».
Інформація про відповідність платника критеріям ризиковості (у разі її наявності) відображається в особистому кабінеті із зазначенням пункту таких критеріїв, а також дати внесення/виключення платника податку до/з переліку ризикових платників податків.
Також в Електронному кабінеті платники мають доступ до показників: D (навантаження за останні 12 календарних місяців), Р (сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних/розрахунках коригування кількісних і вартісних показників, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних у звітному періоді) в розрізі періодів, та позитивної податкової історії платника податку за визначеними критеріями.

Видачу посвідчень водія, держреєстрацію авто будуть здійснювати через ЦНАП
У Верховній Раді зареєстровано законопроект №10163 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення роботи центрів надання адміністративних послуг та пришвидшення розвитку системи електронних послуг». Законопроектом пропонується: шляхом внесення зміни до ст. 6 Закону України «Про адміністративні послуги» передбачити, що при центрах надання адміністративних послуг утворюються постійні довідкові служби, які протягом 12 годин на добу надають консультаційні довідки за телефоном, за допомогою систем обміну повідомленнями та мережі Інтернет; шляхом внесення змін до ст. 8 та 10 Закону України «Про адміністративні послуги» передбачити паралельне опрацювання документів підрозділами, задіяними у етапах надання послуги; шляхом внесення змін до ст. 9 та 17 Закону України «Про адміністративні послуги» передбачити створення електронного кабінету громадянина для доступу до електронних послуг та інформації з державних реєстрів, інтегрованого до Єдиного державного порталу адміністративних послуг, а також можливість застосування кваліфікованого електронного підпису та інших способів електронної ідентифікації, зокрема з використанням мобільного електронного підпису; шляхом внесення змін до ст. 12 Закону України «Про адміністративні послуги» та ст. 15 та 52-1 Закону України «Про дорожній рух» визначити можливість проведення через ЦНАП видачі (обміну) посвідчень водія, державної реєстрації транспортних засобів та актів цивільного стану.

ІІ. Інформація для бухгалтерів

Хто з реалізаторів пального та спирту має стати платниками акцизу?
Порядок оподаткування акцизним податком визначено розділом VI ПКУ . Проте 01 січня 2019 року набрав чинності Закон №2628. Відповідно до п. 22 підрозділу 5 розділу XX ПКУ платники податку зобов’язані з 1 травня 2019 року до 1 червня 2019 року зареєструвати в СЕАРП та СЕ усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року. Відповідно до змін ПКУ доповнено поняттями «акцизний склад пересувний» та «розпорядник акцизного складу пересувного». Також буде викладено у новій редакції поняття «акцизний склад» та «розпорядник акцизного складу», розширено визначення «платника акцизного податку», а також встановлено, що ведення обліку обсягів пального або спирту етилового має здійснюватися у СЕАРП та СЕ. Платником акцизного податку є особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), яка реалізує пальне або спирт етиловий на митній території України (пп. 212.1.15 ПКУ у редакції чинній з 01 липня 2019 року). Згідно з абз. 2 пп. 14.1.212 ПКУ в редакції, яка буде чинною 01 липня 2019 року, реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI ПКУ – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: – до акцизного складу; – до акцизного складу пересувного; – для власного споживання чи промислової переробки; – будь-яким іншим особам. Особи, які здійснюють реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового (пп. 212.3.4 ПКУ у редакції чинній з 01 липня 2019 року). ДФС веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку. Система електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП) та спирту етилового (СЕ) запроваджується з 1 липня 2019 року з урахуванням перехідних положень, визначених п. 22-24 підрозділу 5 розділу XX ПКУ, якими встановлено, зокрема, наступне. Платники податку зобов’язані з 1 травня 2019 року до 1 червня 2019 року зареєструвати в СЕАРП та СЕ усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року. СГ, які відповідатимуть визначенню платників акцизного податку з 1 липня 2019 року, зобов’язані до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати в СЕАРП та СЕ усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року. Акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку (п. 230.1 ПКУ у редакції чинній з 01 липня 2019 року). За порушення встановленого порядку реєстрації платниками акцизного податку в контролюючих органах та відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування ПКУ передбачена відповідальність у вигляді штрафів (ст. 117 та 128¹ ПКУ у редакції чинній з 01 липня 2019 року). Тому, шановні платники, для забезпечення правильності ведення податкового обліку та уникнення обставин, які призводять до застосування штрафних санкцій в частині адміністрування акцизного податку – чітко дотримуйтеся норм чинного законодавства.

Роз’яснення щодо фінансових операцій з пов’язаними особами – нерезидентами
Міністерством фінансів України листом від 01.03.2019 № 35210-06-5/6144 надано роз’яснення з питання застосування норм податкового законодавства та окремих положень бухгалтерського обліку, що стосуються фінансових операцій з пов’язаними особами – нерезидентами.
Лист МФУ №35210 розміщено на офіційному веб-порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/listi-dps/73286.html

Списання заборгованості, за якою минув строк позовної давності. Наслідки з ПДВ
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником ПДВ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
– придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
– придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Датою віднесення сум ПДВ до податкового кредиту вважається дата події, що відбулася раніше:
– дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;
– дата отримання платником податку товарів/послуг.
Платник ПДВ зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені для такої реєстрації, зведену податкову накладну (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01.07.2015, – у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту), у разі, якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Безнадійна заборгованість – це, зокрема, заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Якщо платник ПДВ при перерахуванні попередньої оплати за товари/послуги на підставі отриманої податкової накладної, складеної до 01.07.2015, сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не отримані протягом 1095 днів, то у податковому періоді, в якому відбувається списання заборгованості, необхідно відкоригувати суму податкового кредиту, сформованого при перерахуванні попередньої оплати за товари/послуги. Таке зменшення податкового кредиту здійснюється на підставі бухгалтерської довідки.
Якщо платник при перерахуванні попередньої оплати за товари/послуги сформував податковий кредит на підставі податкової накладної, складеної після 01.07.2015 та зареєстрованої в ЄРПН, але товари/послуги не поставлено, а тому вони фактично не використовуватимуться у господарській діяльності покупця, то у податковому періоді, в якому відбувається списання заборгованості, платнику податку – покупцю необхідно нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ.
Зазначена норма передбачена пп. 14.1.11 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 ПКУ.

Втратили КОРО чи РК — скасуйте їх реєстрацію
В разі втрати РК суб’єкт господарювання зобов’язаний повідомити контролюючий орган за місцем реєстрації КОРО не пізніше двох робочих днів з дня втрати. Скасування КОРО на РРО здійснюється, зокрема, за заявою суб’єкта господарювання в разі викрадення, втрати, прийняття розпорядчого документа про те, що у випадку виходу з ладу РРО або відключення електроенергії проведення розрахункових операцій не здійснюється до моменту належного підключення резервного РРО чи включення електроенергії, непридатності для використання тощо (абз. 1 п. 1 гл. 3 розд. II Порядку №547). Згідно з нормами п. 3 гл. 3 розд. II Порядку № 547 заяву про скасування КОРО СГ подає до контролюючого органу за місцем реєстрації КОРО не пізніше двох робочих днів із дня виникнення підстави для скасування. У разі викрадення КОРО СГ разом із заявою про скасування КОРО надає до контролюючого органу копію відповідного документа органу поліції. Посадова особа контролюючого органу не пізніше наступного робочого дня з дня отримання заяви про скасування КОРО проводить скасування реєстрації КОРО шляхом внесення даних до інформаційної системи ДФС. У разі скасування реєстрації КОРО на господарську одиницю посадова особа контролюючого органу здійснює запис на титульній сторінці КОРО (у разі її наявності) щодо скасування реєстрації, який засвідчує своїм підписом і печаткою контролюючого органу. Скасування реєстрації розрахункової книжки здійснюється за такою самою процедурою, що й скасування реєстрації КОРО.

Як правильно поділити щорічну відпустку на частини?
Право на відпустку гарантується усім працівникам Конституцією України та Кодексом законів про працю України. Відповідно до ст. 10 Закону «Про відпустки» черговість надання відпусток працівників визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. Графік відпусток, складається у довільній формі, так як законодавчо не встановлена така форма. Ст. 12 Закону «Про відпустки» передбачає право поділу щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості на прохання працівника. Однак, поділити вказану відпустку можна за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому ця частина відпустки не обов’язково повинна бути першою її частиною. Згідно зі ст. 8 Конвенції Міжнародної організації праці №132 «Про оплачувані відпустки», ратифікованої Україною Законом від 29.05.2001 р. №2481-III, розбивка щорічної оплачуваної відпустки на частини може бути дозволена компетентним органом або іншим відповідним органом у кожній країні. Якщо інше не передбачено в угоді, яка стосується роботодавця і зацікавленої особи, що працює за наймом, і за умови, що тривалість роботи такої особи дає їй право на це, одна із таких частин відпустки складається принаймні з двох безперервних робочих тижнів (лист Мінсоцполітики від 05.07.2013 р. №290/13/116-13). Отже, основна безперервна частина відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів є однією з частин щорічної відпустки, яку може бути надано працівнику на його прохання. При цьому ця частина відпустки не обов’язково повинна бути першою, другою чи іншою її частиною. Тобто, цією нормою передбачено можливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов’язок роботодавця поділити її на частини, як того бажає працівник. Так, як остаточне рішення щодо надання працівникові відпустки приймає роботодавець, з метою недопущення втрат робочого часу, беручи до уваги виробничі обставини, він може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник. Також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. Крім того, працівник має право використати частину щорічної відпустки в наступному робочому році у терміни, визначені Законом України «Про відпустки».

Маєте свердловину і видобуваєте підземну воду: що з рентною платою?
На питання: чи є платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин суб’єкт господарювання, який має свердловину і здійснює забір (видобування) та використання підземної води в об’ємі до 5 куб. метрів на добу (без отримання дозволу на спеціальне водокористування) та яка інформація зазначається у рядках 6.1.1 – 6.3.2 Додатка 1 до Податкової декларації з рентної плати у такому випадку? Суб’єкт господарювання, який має свердловину і здійснює забір (видобування) підземної води до 5 куб. метрів на добу (без отримання дозволу на спеціальне водокористування) для отримання економічної вигоди від їх використання є платником рентної плати за користування корисних копалин та подає Податкову декларацію з рентної плати разом з Додатком 1. При цьому, у такому випадку у р.6.1.4 Додатка 1 до декларації зазначається інформація про вид користування ділянкою надр, а саме проставляється позначка у р.6.1.5 «видобування корисних копалин» та інформація щодо дозволу на видобування корисних копалин (у разі наявності) у р.6.1.1 – 6.1.7 Додатка 1 до декларації.

Не отримали ППР щодо сплати земельного податку – штрафу не буде
Податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв’язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців). Норми визначені ст. 285 ПКУ. Відповідно до ст. 287 ПКУ власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або користування ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Облік фізичних осіб – платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцезнаходженням земельної ділянки щороку до 1 травня. Податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов’язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у т.ч. за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Земельний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад або рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин). Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Слід зауважити, у разі, якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у встановлені строки, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої ПКУ за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання.

Стали платником земельного податку посеред року: як звітувати?
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму земельного податку щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Норми визначені п. 286.2 ПКУ. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов’язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.3 ПКУ). За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.4 ПКУ). Виходячи з можливості подання платниками плати за землю (за власним вибором) декларацій на поточний рік або щомісяця звітних декларацій, а також декларацій за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі впродовж поточного року, суб’єкт господарювання, який на початку року не був платником плати за землю та протягом року отримав право власності (користування) на земельну ділянку, подає відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки річну податкову декларацію з плати за землю або щомісячні декларації за типом «Звітна».

Як самозайнятим особам та фермерам заповнювати графу 3 звіту з ЄСВ?
У графі 3 «Сума чистого доходу (прибутку), заявлена в податковій декларації / Самостійно визначена сума доходу/Частка розподіленого доходу» таблиці 1 Звіту про ЄСВ (форма №Д5 річна), затвердженого наказом Мінфіну №435, відображаються: особами, які провадять незалежну професійну діяльність, – чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації. В рядках у розрізі кожного календарного місяця зазначається середньомісячний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом ділення річного чистого доходу (прибутку) на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник ЄСВ; членами фермерського господарства – частка розподіленого доходу, отриманого такими платниками від чистого прибутку фермерського господарства у звітному році, що підлягає оподаткуванню ПДФО. В рядках у розрізі кожного календарного місяця зазначається середньомісячний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом ділення річного розподіленого доходу на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник ЄСВ.

Оподаткування процентів на суми банківських депозитних рахунків фізичних осіб
До пасивних доходів, які оподатковуються ПДФО, належать проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок і проценти на вклад (депозит) у кредитних спілках. Податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування. Такі доходи остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування. Ставка податку на доходи фізичних осіб на доходи у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок і процентів на вклад (депозит) у кредитних спілках встановлюються у розмірі 18% до бази оподаткування. Такі доходи є об’єктом оподаткування військовим збором за ставкою 1,5%. У строки, визначені для місячного податкового періоду, податковим агентом до бюджету сплачується (перераховується) загальна сума податку на доходи фізичних осіб, нарахованого за ставкою 18% із загальної суми процентів, нарахованих за податковий (звітний) місяць на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків. Отже, банківська установа, яка є податковим агентом, перераховує податок на доходи фізичних осіб до бюджету із сум процентів, нарахованих за звітний місяць на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків фізичних осіб у термін не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу.

Чи потрібно скріплювати підприємцю звітність печаткою (у тому числі в електронному вигляді)?
Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов’язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Одним з обов’язкових реквізитів податкової декларації є, зокрема, підписи платника податку – фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених ПКУ, засвідчені печаткою платника податку (за наявності) (п. 48.3 ст. 48 ПКУ).
Подання документів засобами електронного зв’язку в електронній формі здійснюється платниками відповідно до норм ПКУ та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Мінфіну України від 06.06.2017 р. № 557 (далі – Порядок), на підставі Договору про визнання електронних документів (далі – договір) шляхом надсилання заяви про приєднання до договору про визнання електронних документів. Згідно з п. 1 розділу ІІІ Порядку фізичні особи, які не є самозайнятими особами, автоматично вважаються суб’єктами електронного документообігу та мають право подавати електронні документи до контролюючих органів виключно з використанням електронного цифрового підпису (далі – ЕЦП).
Платник створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов’язкових реквізитів та з використанням надійного засобу ЕЦП, керуючись Порядком, а також договором (крім фізичних осіб, які не є самозайнятими особами). Створення електронного документа завершується накладанням на нього ЕЦП підписувача (підписувачів), електронної печатки (за наявності), як передбачено для аналогічного документа в паперовому вигляді.

ІІІ.Інформація для підприємців та громадян

Як ввезти електромобіль на митну територію України?
Відповідно до ст. 74 МКУ імпорт (випуск для вільного обігу) – це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України. При ввезенні на митну територію України транспортних засобів (далі – ТЗ), оснащених виключно електричними двигунами (одним чи декількома), що зазначені у товарній підкатегорії 8703 90 10 10 згідно з УКТ ЗЕД, з метою вільного обігу сплачуються такі митні платежі: – ввізне мито згідно з частиною першою ст. 286 МКУ за ставками, встановленими Законом України від 19.09.2013 р. №584-VІІ «Про Митний тариф України» зі змінами і доповненнями (далі – Закон №584). Відповідно до розділу XVII Митного тарифу України, встановленого Законом №584, ставка ввізного мита на ТЗ, оснащені виключно електричними двигунами (одним чи декількома) у товарній підкатегорії 8703 90 10 10 згідно з УКТ ЗЕД, становить 0 відсотків бази оподаткування (митної вартості). У випадках, встановлених законами України, товари, поміщені у митний режим імпорту, можуть оподатковуватися особливими видами мита; – податoк на додану вартість (далі – ПДВ) за ставкою, встановленою ст. 193 ПКУ; Водночас відповідно до змін, внесених до ПКУ Законом України від 23.11.2018 р. №2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», передбачено тимчасове (на період до 31 грудня 2022 року) звільнення від оподаткування ПДВ операції із ввезення на митну територію України транспортних засобів, оснащених виключно електричними двигунами (одним чи декількома), що зазначені у товарній підкатегорії 8703 90 10 10 згідно з УКТ ЗЕД (п. 64 підрозд. 2 розд. XX ПКУ); – акцизний податок за ставкою, встановленою абз. 10 пп. 215.3.5-1 ПКУ. Ставка акцизного податку для транспортних засобів, зазначених у товарній позиції 8703 90 10 10 згідно з УКТ ЗЕД, оснащених виключно електричними двигунами (одним чи кількома), встановлюється у розмірі 1 євро за 1 кіловат-годину ємності електричного акумулятора таких транспортних засобів.

До уваги власників транспортних засобів іноземної реєстрації!
З 24 травня 2019 набирає чинності Закон України від 08.11.2018 № 2612-VIII “Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України», яким запроваджено суттєві зміни щодо відповідальності громадян за не законне використання транспортних засобів з іноземною реєстрацією на митній території України.
Національна поліція України, отримала право на перевірку автотранспортних засобів зареєстрованих в іноземних країнах та застосування значних штрафів до громадян, які будуть користуватися ними після 24.05.2019.
Так, внесено зміни до ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме «Керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні: транспортний засіб передано у володіння або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту,
– тягне за собою накладання штрафу на водія в розмірі п’ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною восьмою цієї статті, – тягне за собою накладання штрафу на водія в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого».

Декларування -2019: право на податкову знижку
Під час кампанії декларування декларації про майновий стан і доходи подають громадяни, які зобов’язані декларувати свої доходи, а також особи, які мають право на податкову знижку.
Податкова знижка – це сума витрат платника податку на оплату товарів, послуг резидента протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення загального річного оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати.
Податковим кодексом визначено перелік умов, у разі дотримання яких громадянин має право на податкову знижку, зокрема:
– отримання доходу у вигляді заробітної плати. При цьому загальна сума податкової знижки не може перевищувати суми річної заробітної плати;
– дотримання вимог щодо порядку подачі та заповнення декларацій. Так, декларація подається по 31 грудня (а у разі наявності обов’язку з декларування доходів – до 1 травня), наступного за звітним року;
– витрати мають бути фактично здійснені та підтверджені документально (платіжними та розрахунковими документами, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами тощо). Такі документи обов’язково мають містити інформацію про вартість товарів (робіт, послуг) та строк їх продажу (виконання, надання);
– податкова знижка може бути надана виключно резиденту України, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку або відмовився від прийняття такого реєстраційного номера через свої релігійні переконання та офіційно повідомив про це відповідний контролюючий орган і має відмітку про це в паспорті;
– скористатися правом на нарахування податкової знижки можна лише до кінця податкового року, наступного за звітним. На наступні податкові роки таке право не переноситься.

Чи має право платник податку включити до податкової знижки витрати за навчання у разі відсутності договору про навчання?

Згідно з п. 5 ст. 79 Закону № 2145-VІІІ «Про освіту» 　встановлено, що розмір та умови оплати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації, за надання додаткових освітніх послуг встановлюються договором.
Договір укладається між закладом освіти і здобувачем освіти (його законними представниками) та/або юридичною чи фізичною особою, яка здійснює оплату.
Враховуючи викладене, з метою використання права на податкову знижку у зменшення оподатковуваного доходу за наслідками звітного податкового року платник податку може включити фактично здійснені ним витрати у вигляді суми коштів, сплачених на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, підтверджені відповідними документами, зокрема, копією договору, що ідентифікує заклад освіти – надавача послуг і здобувача освіти – отримувача послуг (його законного представника) та/або юридичну чи фізичну особу, яка здійснює оплату.
При цьому в договорі про навчання повинно бути зазначено прізвище, ім’я та по батькові особи, яка буде безпосередньо навчатися (дитини).

Здаєте квартиру в оренду – задекларуйте свій дохід
Якщо фізична особа-орендар нерухомого майна не є СГ, то відповідальним за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету є орендодавець.
При цьому　 такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету в строки, встановлені для квартального звітного (податкового) періоду. А саме: протягом 40 календарних днів, після останнього дня такого звітного (податкового) кварталу. Сума отриманого доходу, сума сплаченого протягом звітного податкового року податку та податкового зобов’язання за результатами такого року відображаються у річній податковій декларації про майновий стан і доходи.
Крім того, у разі вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору оренди об’єктів нерухомості, нотаріус зобов’язаний надіслати інформацію про такий договір контролюючому органу за податковою адресою платника податку – орендодавця за формою та у спосіб, встановлені КМУ. За порушення порядку чи строків подання зазначеної інформації нотаріус несе відповідальність, передбачену законом за порушення порядку та/або строків подання податкової звітності.

Яким чином в декларації про майновий стан і доходи вказується сума доходів від надання майна в лізинг, оренду (суборенду), житловий найм (піднайм)?
Сума доходів від надання майна в лізинг, оренду (суборенду), житловий найм (піднайм), що включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку вказується у рядку 10.3 розд. II «Доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу» податкової декларації про майновий стан і доходи.
Відповідно до п.п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 ПКУ.
Згідно з п.п. 4 п. 2 розд. ІІІ Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 із змінами та доповненнями, у рядку 10.3 розд. II «Доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу» податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 із змінами та доповненнями (далі – Декларація) вказується сума доходів від надання майна в лізинг, оренду (суборенду), житловий найм (піднайм), що включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку згідно з п.п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 ПКУ.
У разі отримання таких доходів заповнюється графа 7 «Відмітка про надання майна в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм)» розділу відомостей про власне нерухоме (рухоме) майно та/або майно, яке надається в оренду (суборенду).
У графі 3 рядка 10.3 розд. II Декларації вказується загальна річна сума доходу, отриманого від надання нерухомого та/або рухомого майна в лізинг, оренду (суборенду), житловий найм (піднайм).
Розмір доходів від надання нерухомого майна в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) визначається згідно з п. 170.1 ст. 170 ПКУ. Об’єкт оподаткування від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю визначається, виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.
Об’єкт оподаткування від надання в оренду інших об’єктів нерухомості визначається, виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу розраховується за Методикою визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1253, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких вона розташована, та яка оприлюднена у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади. Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об’єкт оподаткування визначається, виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди;
у графі 4 рядка 10.3 розд. II Декларації вказується сума податку на доходи фізичних осіб, утриманого (сплаченого) податковим агентом з доходів, отриманих від надання нерухомого та/або рухомого майна в лізинг, оренду (суборенду), житловий найм (піднайм);
у графі 5 рядка 10.3 розд. II Декларації вказується сума військового збору, утриманого (сплаченого) податковим агентом з доходів, отриманих від надання нерухомого та/або рухомого майна в лізинг, оренду (суборенду), житловий найм (піднайм);
у графі 6 рядка 10.3 розд. II Декларації вказується сума податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником податку самостійно за результатами річного декларування, розрахована за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ;
у графі 7 рядка 10.3 розд. II Декларації вказується сума військового збору, що підлягає сплаті платником податку самостійно за результатами річного декларування, розрахована за ставкою 1,5 відс., визначеною п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ.