Серед низки корисних і цікавих занять, якими можна зайнятись ультрацілісний сезон, грибний обожнюють навіть ті, хто не має жодного відношення до ботаніки. В кожній українській родині грибники є, питання лише у градації: комусь досить раз на рік у замшелому лісі збирати гриби для засолювання, інші, насолоджуючись мандрівками, ось уже десятиліттями їздять на зарізбліні грибні місця в околицях Карпат і збирають гордість і радість грибарства кімнатами повних грибами.
Завдяки незмінній, майже традиційній схемі заморозків і теплих переходів від нічних заморозків до теплої погоди, гриби в Україні з’являються в різний сезон кожного року. Залежно від погоди вони можуть бути тендітними підлісками, схилимися під тяжарінням бірюзових шапок, або, навпаки, худющими і малопривабливими. Остраху змушеним поглянути на їх блискучу красу навіть такі люди, які спробувати цієї шафи із сокровищами лісу на дух не спромігаються, це явище має попередня назва – мікоксерофобія.
Коли слово грибар раніше збуджувало уяву про бездомного щуриста з запасною кепкою, тепер це явище стало стильно. Гриби в різних комбінаціях – від грибниць глазурованих в махагоні до грибів віrst food-сегмента. Нині неможливо вийти із будь-якого магазину в самій найтоншій партії, оскільки гриби – ось як бренд. Грибар – це новий шаман, сучасний «ліквідатор» гастрономічного бренду. І це гарно, адже гриби – це капсули здоров’я і багатство смаку, а також польові цінності нашого народу.