Герої Небесної Сотні: пам’ять, що єднає покоління

Наймолодшому з них, Назарію Войтовичу, було лише 17. Найстаршому, Івану Наконечному, – 82. Різні за віком, професіями, життєвим досвідом, вони стали символом єдності українського народу в боротьбі за свободу. Усі разом – Герої Небесної Сотні. Усі разом – ті, хто віддав життя за незалежність України.

Сьогодні громада зібралася біля пам’ятника Тарасу Шевченку, аби вшанувати подвиг учасників Революції Гідності. Саме тут, біля постаті Великого Кобзаря, яка уособлює багатовікову боротьбу українців за волю та гідність, пролунали слова вдячності й скорботи. До підніжжя пам’ятника лягли квіти — як знак пошани до відваги, самопожертви й незламності тих, хто став на захист демократичних цінностей.

Українці знають ціну свободи. На площах і барикадах, на передовій і в тилу — у вирішальні моменти історії народ проявляє єдність, мужність і відповідальність. Саме ця єдність, заснована на повазі до людської гідності, свободі, рівності та прагненні до європейського майбутнього, стала фундаментом Революції Гідності. Вона ж є основою нашої незламності сьогодні.

Під час мітингу присутні вшанували пам’ять Героїв Небесної Сотні, воїнів Сил безпеки й оборони України, а також мирних жителів, які загинули внаслідок російської агресії, хвилиною мовчання. У тиші площі звучала спільна думка: боротьба триває, і пам’ять про полеглих додає сил тим, хто сьогодні боронить державу.

Квіти до пам’ятника поклали представники Лозівської міської ради та її виконавчого комітету, Лозівської районної військової адміністрації та районної ради. До вшанування долучилися нинішні захисники України, представники сил правопорядку, ветерани російсько-української війни, громадські організації та волонтери.

Минуло дванадцять років від подій Революції Гідності, однак боротьба за самостійну, вільну й сильну Україну триває. Сьогодні, як і тоді, українці об’єднані спільною метою — жити у власній, незалежній державі. Пам’ять про Героїв Небесної Сотні — це не лише данина минулому. Це моральний дороговказ у сьогоденні та впевненість у майбутньому.

«Ще не вмерла України і слава, і воля» — ці слова сьогодні звучать не лише як рядки гімну, а як підтвердження незламності народу. І як переконання, що жертва Героїв була недаремною.