Україна+ Медицина

Смерть і народження – це окремі сакральні теми. Про них можна говорити вічно.

А як говорити про народження смерті? Це болісна і зазвичай незручна тема навіть для невтаємничених. Адже коли жінка потрапляє в пологову залу, усі діють за напрацьованим алгоритмом: удома переживають родичі, у приймальному відділенні – близькі, віднедавна у самому залі – партнер, метушаться акушери й лікарі.

І от найзаповітніша, наймістичніша мить, яка тільки може бути в житті батьків, коли їхнє дитятко виривається із цього окремого вагітного космосу і опиняється в їхньому світі. І ці дві секунди, коли в руках лікаря маля набирає повні груди повітря, коли ефір довкола завмирає, здається, що час можна побачити, його можна торкнутися, і тоді… Тоді крик дитинки все це повертає у звичний ритм…

Цей плач – це завершення алгоритму життя, тепер воно триватиме. Але цей алгоритм не завжди правильний…

Інколи після всіх напрацьованих і давно завчених дій, після завмирання ефіру маля в лікарських руках не кричить… І ці дві секунди розриває тиша. Мертва тиша. У ній народжується смерть.
Чому жінки, які втратили дитину, перебувають у палаті разом з вже мамами – читайте за посиланням.

————————————————————————————————————————————————–

17 травня 2018 року депутати ухвалили новий закон про трансплантацію. Згідно з ним, вітчизняні лікарі можуть робити неродинні й трупні пересадки органів, створили й нову для України професію – трансплант-координатор.

————————————————————————————————————————————————–

Михайло Незнановський – молодий сімейний лікар. Сьогодні він є частиною команди Добротвірської міської лікарні, та за плечима медика – робота в інших медзакладах та сільських амбулаторіях, участь у всеукраїнських тренінгах і навчальна поїздка до США. Лонгрід на цю тему – за посиланням.