Рік великої війни

24 лютого – це не просто дата. Для українців це день, коли з неба почали падати ракети, а мирними містами почали їздити російські танки, які несуть руйнування та смерть. Сьогодні рівно рік, як в Україні почалась повномасштабна війна. Мільйони українців, рятуючи життя, покинули свої домівки – міста, які перетворились на руїни, як Маріуполь, чи стоять з незагоєними ранами, як Харків.

За цей рік ми пережили багато болю, тривоги і втрат. Наші мужні чоловіки та відважні жінки пішли на фронт, щоб боронити нашу землю та небо від російських загарбників. Ми об’єднались, вистояли та показали всьому світу приклад єдності та сили, які є в українського народу.

ZAXID.NET щоденно розповідає про підсумки кожного дня війни, зараз пропонуємо пригадати, яким був цей непростий рік. Разом ми обов’язково переможемо.

***

«Прокидайся, стріляють», «Почалося», «З тобою все добре?» Це лиш кілька фраз, з яких почався ранок 24 лютого 2022 року для багатьох українців. Уночі 24 лютого російський президент Владімір Путін оголосив війну Україні. Близько 05:00 перші вибухи були чутні у Києві та Харкові, росіяни обстріляли аеродроми в Коломиї та Івано-Франківську, завдали ракетного удару по трьох військових частинах на Львівщині. У Одесі, Сумах, на Херсонщині були перші загиблі.

З першого дня повномасштабного вторгнення українці масово пішли до військкоматів. На фото черга до військкомату в Тернополі (фото Терен)

Українці були дезорієнтовані, адже в один момент вибухи лунали по всій країні: на сході, в центрі, на півдні та заході. Почалась паніка, люди масово знімали готівку, купували їжу, а також виїздили за кордон.

У великих українських містах містяни ховались від обстрілів у метро (фото з Харкова Олени Рудої)

В Україні лунали сигнали повітряної тривоги, ввели воєнний стан та почали запроваджувати комендантську годину. Міста заявляли про першу готовність приймати біженців. На дорогах почали встановлювати блокпости. Людей закликали шукати та знищувати ворожі мітки, а також долучатись до патрулювання вулиць.

Дівчинка стоїть перед своїм будинком у Києві, який зруйнувала російська ракета (фото UNICEF)

До того, що повномасштабне вторгнення відбудеться так блискавично не був готовий ніхто (принаймні цивільні). У перші ж дні бої точились уже біля Києва, війська РФ використовували захоплену українську техніку для проникнення у тил, але наші захисники їх знищували.

26 лютого російський снаряд влучив у 25-поверховий житловий будинок в Києві

У перші дні повномасштабного вторгнення росіяни повністю знищили у Гостомелі найбільший у світі літак АН-225 «Мрія».

Знищений літак АН-225 «Мрія» у Гостомелі (фото АР)

Росіяни цинічно завдавали ударів по цивільній інфраструктурі, багатоповерхівках та розстрілювати мирних українців. Так, 25 лютого росіяни розстріляли під Новою Каховкою родину з п’яти людей: трьох дорослих та діток віком 6 років та 1,5 місяці, які намагались втекти від війни.

Українці з перших днів вражали увесь світ своєю силою та незламністю. Наші мужні військові та цивільні ставали на оборону міст та сіл і знищували цілі колони російської техніки, показавши, що окупантам не вдасться захопити Україну.

Знищена колона російської техніки на вулиці Бучі (фото «Радіо Свободи»)

Ми пам’ятаємо про мужність кожного захисника. Морський піхотинець Віталій Скакун підірвав Генічеський автомобільний міст на Херсонщині разом із собою, щоб зупинити колону російських танків. Ми пам’ятаємо про «Привида Києва» та відважних українців, які самотужки зупиняли танки та збивали дрони банками з огірками.

Новонароженні хлопчики-близнюки сплять у підвалі київського Охматдиту в перші дні війни

2 березня мешканці міста Енергодар не впустили російських військових у місто. Тисячі людей з прапорами України заблокували російській техніці в’їзд у місто, скандуючи «Слава Україні! Героям Слава!».

Вранці 1 березня російські війська завдали авіаудар по центральній площі Харкова – Майдану Свободи. Ракета влучила в будівлю Харківської ОДА. Одразу було відомо про десятьох загиблих та близько 20 поранених. Харківщина фактично щоденно потерпала від ворожих атак.

Ми щодня читали новини, рахували вбитих окупантів, мертвих російських генералів та щиро раділи від відео зі знищеною ворожою технікою. У нас йшли мурашки по шкірі від кількості загиблих, від кожного удару по мирному місту чи селу нас переповнювала злість.

Українські поля, усипані сотнями вирв від артилерійських снарядів (фото Maxar)

Ми носили речі та продукти в гуманітарні штаби, плели маскувальні сітки, облаштовували укриття в підвалах та знайомились з сусідами. А хтось в цей час під обстрілами покидав свій дім та молився, щоб добратись живим до безпечного місця.

Маскувальні сітки плетуть у музеях, церквах, бібліотеках, будь-де. На початку війни охочим допомогти подекуди навіть доводилось відмовляти, бо волонтерів було більш, ніж достатньо

Ми просили НАТО закрити нам небо та збивали ворожі ракети, дрони, штурмовики. На початку березня Харків, Чернігів, Маріуполь, Херсон, Гостомель та Волноваха стали першими містами-Героями України.

Українці за кордоном виходили на мітинги, щоб привернути увагу до війни

Наш Маріуполь. Місто, яке росіяни фактично знищили, а кількості вбитих у ньому людей ніхто не може сказати напевно. У березні на дитячу лікарню та пологовий у Маріуполі скинули бомби. Частина медзакладу була вщент зруйнована.

Вагітну жінку на ношах виносять із розтрощеної лікарні в Маріуполі (фото Evgeniy Maloletka/AP)

Російські військові цілеспрямовано розбомбили Драматичний театр у Маріуполі. Там перебували сотні людей, які опинились під завалами, частина загинула. Окупантів не зупинив напис «Діти» у дворі будівлі, який було видно з неба.

Перед драмтеатром у Маріуполі був напис «Дети», який було видно з неба. Окупанти цілеспрямовано били по цивільних

Росіяни нещадно стирали Маріуполь з лиця землі. Ще у березні місцева влада повідомляла, що російські загарбники зруйнували Маріуполь на 90%. Полк «Азов» у наприкінці березня опублікував відео з дрона, де видно масштаби руйнувань міста російською армією. На записі видно, що у місті фактично не залишилось вцілілих будинків. Ті будівлі, що не перетворились у руїни, залишились без вікон та окремих поверхів.

Після того, як російські окупанти увійшли в Херсон, тисячі місцевих об’єднались під величезним прапором України, називали росіян фашистами та просили покинути місто. Українці незламні і мешканці Херсона, які в окупації виходили на мітинги з українськими прапорами – яскравий цьому приклад.