Що заважає Україні витіснити Росію з титанового ринку та стати лідером галузі

«Об’єднана гірничо-хімічна компанія» могла б впровадити нові технології у титанову галузь та запустити замкнутий цикл виробництва сплаву незалежно від майбутньої форми власності компанії, пише УНІАН.

Від розпаду СРСР до сьогодні: перспективи титанової галузі України

Як пояснюють журналісти, виробництво титану завжди було затратним процесом, а основною сировиною для традиційного виробництва титанових виробів була і залишається титанова губка. Первинний продукт виробляється за допомогою процесу Кролла. Після розпаду СРСР Запорізькому титаномагнієвому комбінату (ЗТМК) вдалося уникнути відновлення виробництва титанової губки. Водночас російські конкуренти змогли наростити великі потужності робіт, які з 2000-х років стали незатребуваними.

У цей час у світі було впроваджено технологію виробництва гідрованого титану. Хімічна сполука дозволила створювати деталі з чистого титану необхідного розміру та перерізу. ЗТМК з американською компанією Adma products Inc. провели випробування із порошком гідриду титану, з якого були виготовлені вироби для Boeing.

Партія деталей пройшла сертифікацію. Корпорація із США у 2009 році заявила про готовність щорічно закуповувати близько 15 тисяч тонн гідриду у ЗТМК. Однак комбінат у 2010 році не здійснив повноцінний запуск виробництва і не підписав контракт з Boeing. Внаслідок рішення Януковича та Азарова ЗТМК було віддано у власність, а Вільногірський та Іршанський ГЗК – в управління структурам Фірташа.

Виробництво ЗТМК відкотилося до випуску титанової губки для потреб російської ВСМПО-Авісма. Державі вдалося повернути ЗТМК у свою власність лише у 2021 році. Проте виробництво гідриду титану було зупинено, обсяг виробництва титанової губки впав більш ніж у 2 рази, а обсяг виробництва шлаку – у 3 рази.

Титанова галузь досі перебуває у вкрай несприятливих умовах.

Зокрема, причиною є низька динаміка впровадження інноваційних технологій та необхідність створення в Україні титанової індустрії повного циклу. Тим паче, що на основі ОГХК можна реалізовувати реформатування системи: запровадити нові технології та виконати завдання щодо створення замкнутого циклу виробництва титану. Журналісти наголошують, що це можливо реалізувати за будь-якої форми власності.

Якщо підприємство залишиться у власності держави, допоможе реінвестований прибуток, а ОГХК міг би увійти до портфеля Суверенного фонду. У разі збереження курсу на приватизацію, технології, інвестиції та створення повного циклу виробництва мають стати імперативом при відборі інвестора.

Автори матеріалу наголошують: маючи величезні запаси власної високоякісної сировини, спираючись на існуючий унікальний науковий і виробничий потенціал, використовуючи підтримку впливових геополітичних партнерів і впроваджуючи передові технології – ми видавимо Росію зі світового титанового ринку, переозброїмо власну армію за найсучаснішими стандартами, забезпечимо металом не тільки Airbus, Rolls Roy’s, Tesla та Apple, але й свої Моторсич, Зорю-Машпроект, КБ Промінь, Антонов.

Однак для початку державі потрібно навчитися зрозуміло озвучувати власні цілі і по-воєнному чітко дотримуватися обраних пріоритетів.