Місто на вибуховій хвилі

Для більшості українців південне місто Миколаїв асоціюється з портом та кораблями. А радянська пропаганда багато років переконувала нас, що його заснувала та сама імператриця, якій буцімто завдячують свої існування ще й Херсон та Одеса. Нині ці міста, як ніхто, потерпають від нащадків імперіалістів і в цей же час переосмислюють свою історію. Міські історики починають розставляти інші наголоси в розповідях про Миколаїв, у них з’являються згадки про українських діячів, а також несподівано виринають цікаві факти про цю місцевість ще задовго до офіційного заснування міста у XVIII ст. Бо порт на місці теперішнього Миколаєва існував ще 3000 років тому. А як вам такий факт, що молодший брат Степана Бандери організував на Херсонщині та Миколаївщині досить активний провід ОУН?

Зараз Миколаїв, хоч і неокупований, проте його нещадно обстрілюють росіяни. Відвідування цього міста наразі не є безпечним, але екскурсоводи знайшли вихід: вони проводять онлайн-екскурсії, щоб познайомити містян та українців з інших регіонів з його історією. Український туроператор Travel Ukraine започаткував цикл віртуальних екскурсій тими регіонами, які сильно постраждали від російського агресора, але, попри все, відчувають свою українську ідентичність і хочуть про неї розповісти.

«У 2014 році, коли відбулася окупація Криму і почалася війна, тоді в нас не було консолідації. За 8 років Миколаєву це вдалося зробити і тому він є тим містом, який стримує цю навалу. Ми отримали статус міста-героя. До війни нашим слоганом було “Миколаїв – місто на хвилі”. Зараз ми говоримо, що це місто на вибуховій хвилі», – каже екскурсоводка та історикиня з Миколаєва Анна Червак.

Зруйнована будівля Миколаївської ОДА у березні 2022 року (фото ДСНС)

Анна є однією з близько 250 тис. мешканців, які не виїхали із майже півмільйонного міста в час війни, і своєю професійною діяльністю намагається розвіяти стереотипи про Миколаїв. Він розташований на півострові, який омивають річки Південний Буг та Інгул, і з давніх-давен ця місцевість приваблювала людей селитися тут. Та майже всю свою сучасну історію Миколаїв був закритим містом, бо виробляв військові кораблі. Збудували тут і крейсер «Москва», з якого у 2022 році росіяни почали обстрілювати Україну. Втім, за прикладом Тараса Бульби, той хто збудував судно, той його і потопив.

Кімерійці, греки і козаки

Російські пропагандисти люблять розповідати, що Єкатерина II заснувала південні міста України на Дикому полі. Але, мабуть, треба їм нагадати, що територія Миколаєва була заселена ще в доісторичний період. Археологи розкопали в його історичному центрі найдавніше місто в межах України, згадане в письмових джерелах. Це сучасник легендарної Трої.

Кочове плем’я кімерійців осіло на березі Південного Бугу на місці майбутнього Миколаєва у 1250-925 роках до нашої ери і збудувало тут місто-порт. Археологи віднайшли це поселення бронзової доби і дали назву городищу Дикий Сад. Кімерійці зі свого порту торгували з греками, ассирійцями і кельтами – там було знайдено кельтські сокири. Дослідження археологів тривають досі. На місці розкопок створили парк-скансен городища «Дикий Сад», а львівські IT-фахівці Chameleon Age напрацювали візуалізацію древньої історії.

Попри те, що античні греки називали Північне Причорномор’я краєм світу і входом в потойбічне царство Аїда, вони самі облюбували цю місцевість і у пізніші століття створили в межах сучасної Миколаївщини найпівнічніший свій поліс. Спочатку вони заснували на острові Березань поселення Борисфеніда, а згодом біля с. Парутине збудували велике місто-державу Ольвія. Зараз там є заповідник. У передмісті Миколаєва була ольвійська хора (сільськогосподарські угіддя) та її північний форпост – Канкіт, жителі якого контролювали переправу через річку Інгул.

Про давніх кімерійців та античних греків на місці майбутнього Миколаєва писали Геродот і Гомер. А доктор історичних наук Юрій Котляр з Миколаєва припускає, що згадана в «Одісcеї» річка Стікс є нашим Інгулом. Виходить, що миколаївський півострів і був тим самим Аїдом. Вірогідності додає той факт, що в Миколаєві є катакомби, які давньогрецькому поету могли асоціюватися з підземним світом.

Розкопки античного поліса Ольвії на Миколаївщині (фото ZAXID.NET)

У IX ст. ці землі були південними кордонами Київської Русі. На Березані віднайдений некрополь княжого періоду. А національний парк на Кінбурнській косі називається «Білобережжя Святослава», бо київський князь під час походів зупинявся там з дружиною на відпочинок.

У XIV ст. Причорномор’я опинилося у складі Великого Князівства Литовського. У південній частині сучасного Миколаєва князь Вітовт 1399 року збудував замок-фортецю і влаштував там митницю для торгівлі з кримськими татарами. Ця частина міста досі має назву Вітовка. У той же час будують фортецю Дашів (згодом це турецька Ачі-Кале, сучасний Очаків). А біля Нової Каховки досі збережена одна з веж того періоду.

Турецький Очаків завойовували козацькі кошові отамани Іван Сірко та Сидір Білий, полковник Семен Палій, але радянська влада пам’ятником вшанувала «визволителя» бригадира Горіча (фото ZAXID.NET)

Коли гетьман Іван Мазепа після Полтавської битви їхав в Молдову, він зупинявся біля джерел у Спаському урочищі на місці теперішнього миколаївського яхт-клубу. Археологи знайшли там гармату з клеймом Мазепи і глиняні запорозькі люльки.

Козаки і українське селянство осідають на Південному Побужжі, створюють слободи, зимівники, паланки. Колишні козацькі села, що належали до Бугогардівської паланки, нині є частиною міста Миколаєва – Матвіївка (Червона Слобода), Велика Корениха. Ущелина диявола в Актівському каньйоні – ще одне місце перебування козаків, а ріка Мертвовод згадується у літописі Величка як одна зі стоянок запорожців під час походу на Очаків. Ця місцевість була заселена ще скіфами і мала сакральне значення для них.

Актівський каньйон був заселений людьми з часів палеоліту (фото ZAXID.NET)

Після зруйнування Січі запорожці займалися, зокрема, і рибальським промислом в межах Миколаєва, організували поромну переправу через Інгул. У Вітовці базувалися підрозділи Чорноморського козацтва. Тому, коли тут почали будувати верф, це місце зовсім не було незаселеним. Просто отримало нову назву на честь покровителя мореплавців – Святого Миколая. Це сталося у 1789 році.

Чим пишається Миколаїв

Будівництво верфі в Миколаєві дає початок чорноморському флоту. Тут працювали три суднобудівні заводи. На одному з них збудували той самий крейсер «Москва», з якого у 2022 році росіяни прийшли обстрілювати Україну і який був посланий українськими військовими, а згодом і успішно потоплений.

Миколаїв – центр кораблебудування України (фото MykolaivShipbuilding)

Миколаїв – центр яхтного парусного спорту. Широке гирло Інгулу та Південного Бугу, де вони вливаються в лиман, а згодом впадають у Чорне море, створює умови для розвитку цього виду дозвілля.

Морська астрономічна обсерваторія в Миколаєві – одна з найстаріших у Східній Європі, збудована у 1821 році для навігації кораблів. Розташована на Спаському пагорбі, на її місці був древній кромлех і скіфський курган. Аксіальний меридіанний круг обсерваторії включений до списку об’єктів національного надбання України.

Миколаївський зоопарк заснував у 1901 році Микола Леонтович (тезко композитора). Спершу це був сучасний приватний акваріум, потім його відкрили для загального огляду. Згодом Леонтович став мером Миколаєва, за його правління місто розвивалось – відкрили два музеї, театр, водонапірну вежу, лікарню, набережну, запустили трамваї і модернізували електро- і водопостачання. Але цього не оцінила більшовицька влада. Його засудили за сфабрикованими статтями, він помер в ув’язненні.

Пам’ятник засновнику зоопарку і успішному меру Миколаєва Леонтовичу (фото ZAXID.NET)

Визначні постаті виходять з тіні

Окрім Леонтовича, в Миколаєві народилися і проживали багато видатних українців. Список доповнює ще одна миколаївчанка, діячка «Просвіти» та «Пласту» Ганна Чмельова.

«Леонтовича знищила радянська влада, ботанік Олександр Яната загинув на засланні через те, що у наукових працях він посилався на іноземне джерело літератури. Юрій Бойко-Блохін був провідником ОУН, згодом – професор Мюнхенського університету», – перелічує список видатних миколаївців Ганна Чмельова.

Також вона розповіла про миколаївського дослідника ОУН Юрія Зайцева, який на основі архівних відомостей видав книжку «ОУН на Миколаївщині в роки війни». Серед найвідоміших провідників півдня України був молодший брат Степана Бандери Богдан, він організував діяльність ОУН спершу на Херсонщині, згодом на Миколаївщині. Там же, у с. Піски біля Баштанки, загинув.

Син військового Російської імперії Микола Аркас носив вишиванки і збирав український фольклор

Микола Аркас – відомий композитор, засновник і меценат «Просвіти» у Миколаєві. Син грека і українки козацького роду Богданович. Разом з мамою він збирав український фольклор. Згодом поставив оперу «Катерина» за Шевченком. Крім музики, написав підручник українською мовою про історію України-Русі. Відкривав українські школи, збудував церкву в передмісті.

Всі ці прізвища потрохи виходять із забуття. І нам, українцям, треба більше ними цікавитися і популяризувати. Бо нам більше нецікаво, під яким дубом сидів Пушкін.

«Нам треба розуміти, що Миколаїв заснували відразу після зруйнування Січі. І той базис, соціальний прошарок, на якому будували місто, стояв твердо на українському підґрунті. Так, був значний вплив північного сусіда, але й було багато іноземців. Зараз чимало українських міст ще не мають чіткого обличчя. Їм треба час, щоб додати виразності. Треба починати говорити про історію і згадувати, чому це Україна, чим просочена наша історія, пригадувати і культивувати», – підсумувала засновниця Travel Ukraine Надія Макаренко.

Travel Ukraine планує продовжувати цикл лекцій і онлайн-екскурсій маловідомими місцями України.