Не тільки на “- ко”: як за прізвищем дізнатися, що ви – корінний українець

Заведено думати, що прямо вказує на українські прізвища закінчення на “- ко”. Наприклад, Петренко, Іваненко, Бондаренко тощо. Це, дійсно, так, але не завжди. Насправді корінні українські прізвища можуть мати й інші закінчення та навіть форму, пише УНІАН.

Які прізвища суто українські – як визначити за закінченням

Закінчення прізвища “- ко” та “- енко” – одне з дуже поширених в Україні. Саме за цією ознакою найчастіше й можна визначити українську національність – наприклад, Мірошниченко, Костенко, Павленко та інші.

Закінчення “- ко” і “- енко” трансформувалися з більш ранніх родових імен і позначали, що це син (або дочка) певної людини. Наприклад:

син або дочка Василя – це Василенко;
син Грицька – Гриценко;
коваля – Коваленко;
мірошника – Мірошниченко тощо.

Водночас говорити про те, що прізвища на “- ко” та “- енко” суперпопулярні в Україні – неправильно. Виявляється, найвищий їхній показник у Чернігівській області – 30%, а у Львівській їх лише 4%. Хоча, якщо брати загалом по Україні, то переважають саме на “- ко”.

Друга ознака, за якою можна впізнати корінного українця, – це закінчення прізвища “- юк” та “- ук”. Наприклад, Бойчук, Кондратюк, Марчук тощо.

Ці закінчення, а правильніше сказати, суфікси, є рівноважними із закінченнями на “- ко”. Таке чергування звуків утворилося через різні закінчення основ, до яких приєднувався суфікс, що був найбільш милозвучний.

У Волинській, Рівненській та Житомирській областях мешкає близько 30% носіїв таких імен. Зустрічаються вони по всій території України, але найменше їх – у Сумській області, лише 1,3%.

На третьому місці – українські прізвища на “-ський”, “-цький”, “-зький”. Заведено думати, що такі закінчення свідчать про польське походження, але це не так. Вони є в багатьох слов’янських народів, а вирізняє їх саме географічне походження: наприклад, Уманський – з Умані, Черкаський – з Черкас, Ніжинський – з Ніжина і т.д.

Найпоширеніші подібні імена в Миколаївській області, найменше їх – у Закарпатській.

І, нарешті, є також прізвища-імена – тобто, ті, які є іменниками. Серед таких – Лелека, Куниця, Ворона, Дуб тощо. Вони більш-менш рівномірно поширені в Україні, трохи більше – у Закарпатській та Полтавській областях.

481