Які прізвища в давнину давали багатим українцям: перевірте своє

Українські прізвища мають багатовікову історію, яка відображає соціальні, економічні та культурні аспекти життя наших предків. І деякі з них є справжніми маркерами багатства та високого соціального статусу.

Про це пише РБК-Україна (проєкт Styler).

Як багатство впливало на прізвище

Все дуже просто. У давні часи прізвище часто відображало рід занять, походження або навіть матеріальне становище людини.

Коваль, Чоботар, Гончар. Ці прізвища вказували на ремесло, яким займалася родина. Майстри, як правило, були досить забезпеченими людьми.

Богач, Багатій, Скоробогатий. Ці прізвища говорять самі за себе. Вони були давніми українськими синонімами слова “багатий”. Також сюди можна віднести похідні прізвища: Богачевич, Богачевський, Богатчук, Богатирський, Багацький та Богачишин.

Дідич (так називали багатія, який володів цілим селом), Панасюк (від слова “пан”).

Прізвище Кармазін (або Кармазин) походить від назви дорогого іноземного сукна, яке могли собі дозволити лише багатії. Також кармазинами називали багату козацьку старшину.

Також сюди відносяться прізвища, пов’язані з назвами дорогоцінних металів або дорогоцінного каміння: Золотарь, Злотник, Срібняк тощо. Такі прізвища явно вказували на те, що родина мала справу з коштовностями.

Також варто звернути увагу на прізвища, пов’язані з назвами земельних володінь. Наприклад, Полянський, Горбатий (від назви пагорба, який міг бути частиною маєтку).

Як у старі часи люди отримували прізвище

Прізвище людини — це одне з джерел вивчення історії й саме за ним можна визначити ймовірний регіон, звідки походили предки конкретної людини. Ще по ньому можна взнати рід їхніх занять, належність до певного стану або особливі прикмети.

Вперше прізвища з’явилися в українських документах XIV-XV ст. Їх мали представники суспільної верхівки того часу. Для купівлі й продажу майна, передачі його у спадок самого імені стало замало, тому стали з’являтися спадкові родові прізвища.

Переважно вони походили від назви землеволодіння (населених пунктів) – князі Острозькі, Каширські, Збаразьскі, Одоєвські, Потоцькі, Вишнивецькі тощо.

А от прізвища інших соціальних верств (міщан, селян, козаків) походили від імен батьків або їхніх основних занять, соціального й етнічного походження, особистих якостей тощо.

Найчастіше — від імені батька: Іваненко, Іванюк, Борисюк, Сидоренко. Суфікс -енко вказував на меншу дитину в родині, а -ук, -юк – на старшу. Інколи прізвища давали від імені матері: Кулинич, Мотренко, Настенко.

Деякі прізвища вказували на етнічне походження: Татарчук (син татарина), Москаленко (син росіянина), Ляшенко (син поляка), Литвиненко (син литовця).

Багато прізвищ з’явилося через професії: Бондар, Коваль, Гончар, Стельмах, Кушнір. Бувало, що використовували й жартівливі прізвиська: Тягнишкіра, Мукосієнко, Дубогризенко.

Ще прізвище могло бути відображенням особливих індивідуальних ознак людини, таких як зріст, вага, фізичні вади, риси характеру: Малишко, Кривоніс, Довженко, Мовчун, Горбатенко.

674