Німеччина визнала Голодомор геноцидом українського народу

Німецький Бундестаг визнав Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу. Відповідна резолюція була ухвалена на засіданні німецького парламенту у середу, 30 листопада, більшістю голосів, без підрахунку, шляхом підняття рук.

«Від голоду та репресій постраждала вся Україна, а не лише її зерновиробничі регіони. З сьогоднішньої точки зору, історико-політична класифікація як геноцид очевидна. Німецький Бундестаг поділяє таку класифікацію», – йдеться у тексті ухваленого документу, повідомляє «Європейська правда».

Депутати від Соціал-демократичної партії, Зелених, Вільної демократичної партії, а також опозиційного Християнсько-демократичного союзу підготували позапартійну резолюцію, в якій висловлюються за визнання Голодомору геноцидом.

У Бундестазі під час голосування були присутні посол України в Німеччині Олексій Макеєв та колишній посол, а нині заступник глави МЗС Андрій Мельник.

Резолюція наголошує, що примусовий голод також був спрямований на «політичне придушення української національної свідомості». Масові смерті від голоду не були наслідком неврожаю, а є відповідальністю політичного керівництва Радянського Союзу на чолі з Йосипом Сталіним.

«Таким чином, Голодомор є злочином проти людства», – заявляють парламентарі.

Автори документа зауважують, що Голодомор припав на час наймасовіших злочинів проти людства на європейському континенті, жорстокість яких була немислимою до того часу. До них належать Голокост європейських євреїв в його історичній унікальності, воєнні злочини Вермахту і сплановане вбивство мільйонів невинних цивільних осіб в рамках расистської німецької війни на винищення на Сході, за які Німеччина несе історичну відповідальність.

Депутати закликають федеральний уряд пам’ятати про жертв Голодомору та сприяти його міжнародному розголосу – наприклад, через освітні пропозиції. Уряд також має протидіяти «будь-яким спробам запуску односторонніх російських історичних наративів».

На рішення Бундестагу вже відреагували в Офісі президента України.

«Голодомор 1932-1933 років був геноцидом. Дякую Бундестагу – це історична справедливість, яку визнає світ. Націю, яка є відповідальною за злочин, ми теж знаємо», – написав в Telegram голова ОП Андрій Єрмак.

Зауважимо, що досі уряд ФРН виступав проти такого позначення та пояснював, що є різниця між політичною та міжнародно-правовою оцінкою тих подій. Німецький Бундестаг після багаторічних вагань наважився дати політичну оцінку Голодомору. Переконали німецьких політиків масштабні воєнні злочини Росії в Україні.

Слово «геноцид» у документі з чотирьох сторінок з’являється лише одного разу. При цьому авторами резолюції обрано доволі дипломатичну конструкцію, в якій формальне визнання Голодомору геноцидом є швидше ремаркою, ніж центральним меседжем. Депутати, як випливає з резолюції, ніби не з власної ініціативи говорять про геноцид, а лише долучаються до вже наявної дискусії, «поділяють історико-політичну оцінку».

З усім тим, навіть це обережне формулювання є для німецької політики маленькою сенсацією. Ще 2019 року, коли депутати розглядали на засіданні спеціальної комісії петицію з вимогою визнати Голодомор геноцидом, яка набрала декілька десятків тисяч підписів, всі вони в один голос казали, що майже нічого не знають про ці страшні події. А представник правлячої коаліції, депутат від Соціал-демократичної партії Німеччини Міхаель Рот (Michael Roth), будучи на той моментом парламентським статс-секретарем у МЗС, від імені уряду висловився проти визнання Голодомору геноцидом. Пояснення такої позиції було формалістичним: немає підстав, мовляв, визнавати геноцидом злочин, який був скоєний до 1951 року, коли в рамках ООН було затверджено визначення геноциду, зазначає Deutsche Welle.

Нині ж не лише СДПН, але й всі провідні німецькі партії, крім крайніх лівих і правих, – «Зелені», Вільні демократи і Християнські демократи – у спільній резолюції таки наважилися вжити слово «геноцид», чого багато років домагався Київ.

Як відомо, Росія вкрай негативно сприймає визнання Голодомору геноцидом, називаючи його не цілеспрямованим масовим вбивством з політичних мотивів, а лише наслідком безоглядної політики колективізації. Натомість резолюція Бундестагу підкреслює політичну мету, яку переслідувала ця колективізація.