Промова Президента України Володимира Зеленського у Генеральних штатах, парламенті Нідерландів

Пані Спікер! Шановні члени парламенту! Пане Прем’єр-міністре! Марку! Шановний міністре закордонних справ, міністре оборони! Нідерландський народе!

Я маю високу честь стати першим главою іноземної держави, який звертається до Палати представників Нідерландів і до вашого народу. У такому форматі, у такий час.

Щиро вдячний за цю можливість. За те, що можу в цих критичних обставинах, у яких опинилася моя держава і весь наш континент, пояснити вам безпосередньо, що відбувається й чому так важливо зараз бути разом. Усім нам, усім європейцям. Усім, хто цінує мир на нашій планеті. Мир, за який боролися мільйони людей, покоління європейців. І який був зруйнований одним рішенням, за одну мить.

Після Другої світової війни зроблено так багато, щоб ніколи знову не повторилося те, що Україна переживає саме зараз. Але все повторюється. На жаль. Тільки поки що для однієї європейської держави, а не для всього континенту.

Але й Друга світова війна починалася з руйнації окремих держав. А вже потім це призвело до трагедії Роттердама, до страшних бомбардувань Лондона й до бійні, яка охопила всю Європу.

Якщо зараз мир на континенті не вдалося зберегти, якщо велика війна знову повернулася з не меншою жорстокістю, ніж 80 років тому, то ні в кого не може бути підстав вважати, ніби ті чи інші державні кордони можуть стримати агресію.

Тим більше, що багато хто в Росії хоче нести цю агресію далі, нести далі у Європу. Тінь ось тих руїн Роттердама вже нависає над багатьма європейськими містами. Україна – це тільки початок, якщо не зупинити Росію. Якщо не зупинити її негайно!

36 днів! 36! Саме стільки наша держава, наш народ сам на сам проти армії, яку називали серед найсильніших у світі. Росія готувалася до цього походу проти нас, проти свободи, проти наших людей десятки років. Вони накопичили стільки ресурсів на війну, на смерть, скільки не кожна європейська країна може витратити на життя.

І зараз ці російські ресурси працюють на повну і, до речі, невтомно. Працюють так, що… Хоч як би страшно це звучало, люди вже починають звикати. Світ починає адаптуватися. Починають пропускати просто повз себе все, що чують про війну. Починають звикати до новин про нові бомбардування наших мирних міст. Про нові удари ракет. Починають звикати до оновлення переліку вбитих. Щоденні повідомлення про кількість зруйнованих будинків та обстріляних міст, громад уже не викликають емоцій.

Для багатьох інших війна в Україні стає рутиною. На жаль, але це правда. Рутиною. Але не для тих, чиє життя під загрозою щохвилини.

Хто, як мешканці нашого міста Маріуполя, понад три тижні у повній блокаді. Без усього: без життя, без їжі, води, елементарних медикаментів, без зв’язку. Хто змушений сидіти в підвалах, ховатися будь-де, просто щоб не загинути під обстрілами.

Але не для тих, кого Росія забрала на свою територію. Просто депортувала, як це робили нацисти в окупованих країнах. Тисячі українських дітей, десятки тисяч дорослих примусово перевезені на територію держави-окупанта. Про долю більшості з них ми нічого, на жаль, не знаємо.

Як їх забирати? Чи не втратять вони зв’язок із рідними? Чи віддасть взагалі Росія цих людей, цих дітей? Для нас це страшні питання. А для декого це вже стає рутиною, на яку не варто навіть звертати уваги.

Ми зараз перебуваємо в такому моменті, коли потрібно діяти ще швидше, ще потужніше, ніж протягом першого місяця війни. Коли народи Європи, народи світу побачили, що робить Росія. І всі вони сповнені обурення, сповнені бажання допомогти. Це правда.

Але увага й емоції людей не фокусуються довго на одному й тому ж. Якщо ситуація не розв’язується, люди можуть перемкнутися на щось інше.

Ми не маємо права дати цій війні ще 36 днів! Ми повинні всі разом змусити Росію шукати мир якнайшвидше!

Сотні дітей убиті. Тисячі людей убиті. Десятки тисяч будинків зруйновані. Спалені міста, села. Російські окупанти ґвалтують жінок в окупованих районах. Розкрадають усе, що можна, все, що знаходять. Вони навіть убивають вже не для того, щоб досягти якогось військового успіху. Не для того, щоб сіяти терор. Вони почали вбивати від того, що це для них немов розвага! Розвага для людей, які мають скільки завгодно зброї і жодних стримувальних чинників.

Ми не змиримося з цим ніколи! І ніколи не припинимо захищатися!

Пані та панове!

Нідерландський народе!

Я знаю, що завтра ваша країна відзначатиме 450 років із початку збройного повстання проти тиранії. Фундаментальна подія для вашої держави, для вашого суспільства.

За нормальних обставин у своєму зверненні до вас я говорив би про це так, як ви, я думаю, звикли чути. Як про історію, історичний момент. Як про вашу спадщину. Як про здобутки поколінь людей, які жили 450 років тому.

Але сьогодні, коли моя країна бореться проти тиранії, я говоритиму про це виключно як про подію теперішнього часу. Як про те, що має відбутися тут і зараз. Що швидше, то краще.

У чому була мета засновників Нідерландів? Очевидно: свобода, демократія, людська гідність, згуртованість, культурне, релігійне розмаїття.

Відтоді тривав шлях до всього, що показує сучасну Європу. До вільного життя десятків різних народів разом – у єдиному просторі. До толерантності, яка забезпечує небачений в історії людства рівень поваги людей одне до одного.

І все це зараз – знову під ударом. Все це зараз знову потрібно захищати. Захищати на сході Європи, захищати в нашій державі, в Україні. Поки що тільки в Україні… Поки що є шанс зупинити тиранію саме на нашій землі й повернути її назад, вигнавши за наш український кордон.

Я вдячний вам, політикам, вдячний усім звичайним людям за надзвичайно потужну підтримку моєї держави, наших людей у цей час. За лідерство у санкціях. За принциповість щодо бізнес-активності, яка пов’язана з Російською Федерацією. За допомогу українським переселенцям, які у вашому суспільстві відчули родинну турботу. Це все надзвичайно цінне!

Але Росія не припиняє бойових дій на території України. Саме України. І ми маємо робити значно більше, щоб повернути мир. Щоб захистити свободу. Зберегти нас як державу. І щоб реально забезпечити один життєво необхідний факт: війни в Європі більше ніколи не буде. Ніколи знову!

У 2014 році світ ще не розумів уповні, навіщо російські окупанти зайшли на нашу землю. Тоді – на землю Криму, частково – на землю Донбасу. А ви відчули це. Після збиття ними малайзійського «Боїнга», який летів з Амстердама.

Жодного сумніву бути не може – це тотально несправедлива війна. Це війна, яку російській державі не можна пробачити. Сотні й сотні злочинів, за які потрібно притягати до відповідальності всіх. Усіх, хто віддав злочинні накази. Усіх, хто виконував ці злочинні накази. І всіх, хто забезпечував політичне прикриття для цих злочинних наказів.

У вашому місті Гаазі, столиці міжнародного правосуддя, точно знають, як це робити. Я впевнений – зроблять! Щоб утвердити міжнародне право. Щоб утвердити верховенство права. Щоб утвердити зрозумілу кожному на Землі справедливість.

Але щоб це сталося, потрібно ще посилювати санкції. Разом з іншими країнами Євросоюзу вам потрібно зробити все, щоб у Росії не було ресурсів продовжувати цю війну, війну у Європі, і не було політичної можливості переховувати злочинців.

Закрийте ваші порти для російських суден! Разом з усіма іншими країнами Євросоюзу. Припиніть будь-яку торгівлю з цією державою, яка забула всі уроки Другої світової війни!

Готуйтеся швидше відмовитися від російських енергоресурсів, щоб мільярди, мільярди євро за них не йшли на виробництво зброї й оплату масових убивств в Україні.

Пані та панове!

Нідерландський народе!

Тиранія повинна програти. Тиранія завжди повинна програвати.

А щоб це сталося, свобода має отримати всю необхідну зброю для перемоги, для захисту. Ту зброю, яка є на континенті. Яка є у вас.

Україна вдячна за підтримку, яку вже одержала від вас. Від вашого суспільства. Від вашої держави. Ця підтримка справді безпрецедентна. Вона справді лідерська. Але війна настільки інтенсивна, російські війська настільки активні, що нам потрібно більше.

«Стінгери» і «Панцерфаусти» дають змогу триматися, боротися. Проте це не зброя перемоги. Нам конче потрібна така зброя, з якою можна зробити безпечним наше небо, з якою можна деблокувати наші міста, де Росія влаштовує штучний голод.

Нам потрібна така зброя, яка дасть змогу вигнати окупантів із нашої землі. Літаки, танки, протиповітряні NASAMS і протитанкові Spike, снаряди, ракети тощо. Ви маєте цей перелік. І я сподіваюся, знайдете можливість допомогти нам, як зможете, допомогти нам із цим.

Другий пункт. Я закликаю вас впливати на міжнародні інституції! Злочини російських окупантів повинні бути покарані. Депортації, масові вбивства, знищення цивільної інфраструктури, бомбардування лікарень – усе це має отримати відповідь від демократичної спільноти.

Уявіть: російські війська цілеспрямовано руйнують наш аграрний сектор! Вони мінують поля, підривають зараз аграрну техніку. Вони роблять усе, щоб знищити наш потенціал, аграрний потенціал, і спровокувати продовольчу кризу. Не тільки в Україні – у світі.

І це вони роблять у країні, яка могла б стати одним із найпотужніших аграрних центрів Європи та світу.

Але я впевнений, що ми зможемо все це подолати. Я впевнений, спільно ми зможемо створити ще більший потенціал. І стати справді глобальною аграрною потугою.

Третє. Ми вже маємо думати про відбудову України. Про те, як ми всі – не тільки українці, а й усі європейці – повернемося до мирного життя.

Я мрію про цей день. Про день, коли українські переселенці, які прибули до країн Європейського Союзу після початку російської агресії, зможуть сказати вам «дякуємо» і повернутися додому. Повернутись у відбудовані міста, у відновлену Україну.

І я запрошую вашу країну приєднатися до цього проекту – проекту відновлення України. Закликаю обрати місто, регіон нашої держави, які можуть побачити вашу турботу. Можуть відчути те, що ви вмієте.

І щоб кожен, хто у вашій країні ще сумнівається, точно відчув, що ми, українці, можемо бути разом з вами – у Європейському Союзі.

Переконаний, що це посилить наш спільний європейський дім. І зробить ще більш досконалим європейський проект.

Я вірю, що вже дуже скоро! Бо це – абсолютно раціонально. З нашим потенціалом, з нашими людьми, з нашим умінням захищати свободу. І ви це прекрасно знаєте! І ти це прекрасно знаєш, друже Марку, що від вас, від вашої держави дуже, дуже залежить наш вступ у Євросоюз.

Хочу вам за все подякувати!

Дякую, Нідерланди!

Слава Україні!