Майже живі…

Йдучи на виставку воскових фігур до нашого рідного музею, я згадала усім добре відому комедію “Ніч в музеї”, і, про всяк випадок, подивилася на годинник. 15.00. Ще навіть не вечір. Сподіваюся, що жодна статуя сьогодні не оживе…і мені не доведеться відчути усі “радощі” переляку, як героєві вищевказаного фільму))))) Втім, лякатися не довелося, натомість дивуватися – ще й як!

Щойно заходиш до зали, де знаходять воскові фігури, привезені з Петербурга, складається враження, що там дуже багато людей. Їх дійсно чимало…однак, придивившись, розумієш – живих – лише двоє: я та мій супутник з фотоапаратом. Усі інші – виготовлені з воску та (там де не видно – під одягом) зі звичайної пластмаси. Над однією фігурою працює, щонайменше, 12 чоловік! Вони детально копіюють найменші подряпини на шкірі та найтонші волосинки – вуса, брови, вії…і воскова людина стає майже справжньою – такою, якою була за життя. Адже більшість фігур – це відомі поети, письменники, художники, композитори, музиканти та актори. Доречі, для виготовлення статуї використовують справжнє волосся, а зуби та очі – це реальні імпланти.

 

І перший, кого впізнаєш серед “натовпу” – звісно, Олександр Пушкін!

Поруч з Пушкіним важко не впізнати і Михайла Лєрмонтова та чарівну Наталлю Гончарову

Пушкін без Дантеса – як театр без п’єси…

Гроза сімейства Романових – Распутін, – та маленький царевич Олексій

Російський художник, Ілля Рєпін, – як водиться – із пензлем!

Від картини – до музики…Далі бачимо Бетховена, Моцарта та Сальєрі…

Диво природи – найбільші та найменші люди планети! Зріст високих людей – майже 3 метри!

Чарівна Есміральда та горбун Квазімодо з “Собору Паризької Богоматері” В. Гюго

І ряд відомих акторів…

Майже живі…про всяк випадок, пішла з музею до опівночі…)))))))))))))))))))))