Старий Новий рік і крокозавр

Я пишаюся нашими людьми. Щиро. Відверто.

Як гадаєте, навіщо їм можуть знадобитися кілька пляшечок “зеленки”, перелиті у пластиковий стаканчик? Ха! Для краси!

У неділю під час прогулянки з доцею біля пам’ятника афганцям ми знайшли ось таке диво.

 

Дякую чиїмсь талановитим рукам і безмежній фантазії за дитячу радість, яку ви подарували усій нашій родині до Старого Нового року! Ми вивчали його з такою самою цікавістю, як і наша дворічна дитина 🙂

Зліпили тваринку з душею, детально (зверніть увагу на зуби та зубчики на спині). Щоправда, ми довго думали, хто це, бо тіло наче крокодилове, а морда – ні. Поки я та мій коханий з’ясовували, крокодил це чи динозавр, доця визначила за нас: крокозавр.

Сьогодні у редакції колеги ділилися враженнями, хто, де і яких сніговиків бачив. Кажуть, у парку і по дворах їх було дуже багато. Але до сьогоднішнього дня майже ніхто з них не дожив. Шкода. На жаль, навіть не глянула, чи зберігся крокозавр 🙁

ПС: Творці, а ось стаканчик з-під “зеленки” можна було викинути у сусідню урну, а не кидати поруч з тварючкою.