Мій родич-військовий потрапив у полон

Правозахисник та засновник «Громадського радіо» Максим Буткевич, який вступив до лав Збройних Сил у перший день повномасштабної війни, потрапив у полон на Луганщині в другій половині червня. Його батьки дізналися про це з російських пропагандистських ЗМІ, які поширили відео допиту його та інших полонених. Кілька тижнів вони не повідомляли про це публічно, оскільки боялися, що це нашкодить сину, проте 10 липня змінили своє рішення, адже десятки російських медіа почали поширювати про нього фейки, називаючи «бойовиком», «нацистом», «пропагандистом» і «русофобом».

Відтоді про долю Максима Буткевича нічого невідомо. Його звільненням займається Обʼєднаний центр з пошуку та звільнення полонених при СБУ. Як розповіла «Радіо Свобода» голова українського Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик, його включили до всіх можливих списків військовополонених.

Сім’я Максима Буткевича – не єдина, яка дізналася про те, що рідний військовий потрапив у полон, з російських ЗМІ чи пабліків у соцмережах. Загальна кількість українських військових, що перебувають у полоні в росіян, теж невідома: лише з «Азовсталі» вивезли 2,5 тисячі захисників Маріуполя. Після масового вбивства військовополонених в Оленівці рідні азовців та інші небайдужі люди почали влаштовувати мітинги з вимогою звільнити полонених. Водночас в Міноборони говорять, що будь-яка публічність шкодить процесу обміну.

ZAXID.NET розбирався, куди звертатися рідним військовополоненого по допомогу, що робити, якщо офіційні відомства ігнорують їхні звернення, як переоформити грошові виплати, а також що можна робити самостійно без шкоди для рідного в полоні.

Що потрібно знати про родича-військового

Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими розробив дорожню карту для рідних військових, які зникли безвісти, потрапили у полон чи загинули. У ній, зокрема, вказується перелік інформації, яку родичам захисника потрібно про нього знати.

До цього переліку входять:

• ПІБ;
• дата народження;
• копія паспорта;
• посада та звання, військово-облікова спеціальність (якщо відомо);
• ІПН, номер військового квитка/тимчасового військового квитка (скан-копія)/жетона;
• контактні дані центру комплектування та соціальної підтримки, з якого мобілізований;
• назва та номер військової частини чи підрозділу проходження служби;
• контактні дані місця постійної дислокації військової частини;
• телефон гарячої лінії частини, бригади, угруповання;
• ПІБ та контакти колег по службі, побратимів;
• ПІБ та контакти безпосереднього командира;
• ПІБ та контакти командира частини;
• контактні дані місця постійної дислокації військової частини;
• особливі прикмети військового;
• останнє відоме місце перебування.

Та на практиці всю цю інформацію рідні переважно не знають, зокрема, контакти військової частини чи безпосереднього командира. Як пояснює юристка ГО «Юридична сотня» у Львові Христина Ковцун, оскільки ми перебуваємо в умовах воєнного стану, певна інформація має обмежений доступ.

«Місце розташування чи дислокації військової частини – це інформація, яку може використати ворог, і тому часто військовим кажуть не повідомляти родичам, куди вони їдуть і де перебувають. З іншого боку, члени сімей мають право знати, у якій військовій частині перебувають їхні рідні і її номер телефону. Також вони можуть знати звання військовослужбовця, його посаду», – говорить вона.

Юристка додає, що за браку контактів сполучною ланкою між рідними та військовим чи його військовою частиною є центр комплектування, з якого мобілізували військового або за місцем проживання. У випадку втрати зв’язку із захисником варто звертатися в центр, який контактує з військовою частиною і з’ясовує причини зникнення зв’язку з військовим, чи є він зниклим безвісти, чи полоненим.

Куди звертатися, якщо родич-військовий потрапив у полон

Крок 1. Звернутися до компетентних органів України.

Для отримання або надання інформації можна звернутися до Об’єднаного Центру з пошуку та звільнення полонених при Службі безпеки України, повідомляє ГУР. Це можна зробити за телефонами: +38 067 650 83 32, +38 098 087 36 01 або надіслати запит на електронну пошту [email protected]. Віднедавна також є можливість повідомити про обставини зникнення людини через онлайн-форму.

З відповідними запитами можна звернутися до Національного інформаційного бюро, зателефонувавши на гарячу лінію 1648 або на міський номер (044) 287-81-65 (для дзвінків із-за кордону). Також є варіант звернення на електронну пошту: [email protected]. Повідомлення про полон чи зникнення людини можна також подати онлайн.

Розшуком полонених займається Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, де за телефоном (044) 428-62-74 можна отримати необхідну інформацію. Консультаційна лінія штабу також працює за номером: +380954127424 (пн-пт з 10:00 до 16:00). Також можна надіслати електронний запит на адресу [email protected].

Крім того, варто звернутися із заявою до найближчого територіального органу Національної поліції України, надіслати запит поштою, зателефонувати на телефон 102 (цілодобово) або телефон гарячої лінії (0894) 200-18-67. За отриманою заявою поліція розпочинає досудове розслідування.

«Координація дій між різними державними структурами, які займаються пошуком полонених, відбувається, але всім рекомендують звертатися у всі можливі інстанції. У першу чергу треба звертатися в Національне інформаційне бюро, оскільки вони координуються з Міжнародним комітетом Червоного Хреста, який отримує інформацію про полонених з обох сторін – і з української, і з російської. Окремо хочу виділити звернення в поліцію – не просто дзвінок, а письмову заяву про зникнення військовослужбовця, за якою правоохоронці відкривають провадження і починають розшук», – говорить Христина Ковцун.

За її словами, краще подавати письмові звернення – або самостійно, або за допомогою адвоката, адже у випадку відсутності реакції на дзвінок на гарячу лінію сам факт дзвінка буває важко довести. Також важливо отримати документальне підтвердження того, що родич зник безвісти або потрапив у полон. Приклади письмових звернень до всіх інстанцій можна знайти на сайті Української Гельсінської спілки з прав людини.

Додатково також можна звернутися в кол-центр з розшуку зниклих безвісти осіб при Уповноваженому з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин: 0 800 339 247 (пн-пт з 9:00-18:00), 095 896 0421 (у вихідні через Viber та Telegram). Електронна пошта для звернень: [email protected]. Дізнатися про те, що військовий захоплений у полон, можна за телефоном довіри МВС: +38 089-420-18-66.

Крок 2. Звернутися до Міжнародного Комітету Червоного Хреста.

Після отримання офіційної відповіді рекомендовано звернутися на гарячу лінію Міжнародного Комітету Червоного Хреста за телефоном 0-800-300-155 або написати на електронну пошту [email protected].

«Я розумію увесь біль і причину недовіри до Червоного Хреста, але звернутися до нього слід. Він співпрацює з двома сторонами конфлікту, й іншої подібної структури, яка би була здатна акумулювати інформацію і від української, і від російської сторони, на жаль, немає», – зазначає Христина Ковцун.

Крок 3. Звернутися до інших міжнародних інституцій (не обов’язково).

Родичі військовополонених чи зниклих без вісти можуть також звернутися до міжнародних інституцій, наприклад, у Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) або Комітет з прав людини ООН (КПЛ). Як наслідок, ЄСПЛ або КПЛ ООН може зобов’язати Росію вжити заходів для встановлення місця перебування військовополоненого, його стану здоров’я та забезпечити найскоріше його/її звільнення. Деталі про процедуру звернень, а також відповідні консультації можна отримати в УГСПЛ.

Клікніть для збільшення

Де публікують списки полонених та хто складає списки для обміну

Як повідомляє Мінреінтеграції, списки полонених не публікуються з міркувань безпеки як самих полонених, так і їхніх родичів. Проте Національне інформаційне бюро намагається зв’язатися з родинами полонених, якщо отримає підтвердження того, що військовий перебуває в полоні.

Списки полонених на обмін складає Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Їх також не публікують з міркувань безпеки. У Національному інформаційному бюро запевняють, що жодних пріоритетів щодо людей, які підлягають обміну та звільненню, не існує, а оприлюднені в соцмережах списки є фейковими.

Що можна робити самостійно, щоб не нашкодити

Мінреінтеграції перед зверненням у компетентні органи радить сконтактувати з іншими родичами, сусідами, колегами по службі, які можуть бути поруч, та зібрати максимум даних про зниклого. Також варто записувати всю зібрану інформацію одразу після її отримання, оскільки через стрес та хвилювання її легко можна забути.

Самостійно можна моніторити ворожі Telegram-канали, ЗМІ, соціальні мережі, де окупанти публікують фото або відео з полоненими. Якщо родичам військовополоненого стала відома якась додаткова інформація про полоненого, потрібно надати її офіційним органам, які займаються пошуком зниклих, у першу чергу – поліції. Водночас юристи погоджуються з Міноборони в тому, що оприлюднювати інформацію про військовполонених в соцмережах чи іншим чином не варто, адже це може зашкодити як самому військовому, так і процесу обміну.

«Часто військові, потрапляючи в полон, навмисно не повідомляють свою посаду та звання – наприклад, спецпризначенці, снайпери, артилеристи, – натомість називаються кухарями чи водіями. Військових беруть у полон для обміну, і, приміром, спецпризначенців можуть не включати в списки на обмін, оскільки вони виконують більш складні та важливі завдання та є більш цінними полоненими. Крім того, ставлення до них у полоні може бути набагато жорстокішим», – говорить Христина Ковцун.

Крім того, цією інформацією можуть скористатися шахраї та телефонувати з пропозицією допомогти звільнити з полону родича за певну винагороду. Насправді звільненням військовополонених займається виключно держава, проте рідні у відчаю можуть схопитися за будь-яку соломинку та стати жертвами шахрайської схеми. Якщо ви отримали подібний дзвінок, запишіть деталі розмови, контакти та повідомте про такі випадки Нацполіцію.

«Так само потрібно бути обережним з різними чат-ботами та Telegram-каналами, адже підробити їх не так складно. Перевіреними каналами та чат-ботами, опублікованими офіційними джерелами, можна користуватися, іншим краще інформацію не надавати. Щодо громадських організацій, слід довіряти перевіреним правозахисним ГО з репутацією та досвідом, бо зараз можуть створювати багато різних ініціатив, а потім виявиться, що хтось з них зливав інформацію ворогу», – каже Христина Ковцун.

Зокрема, на гарячій лінії «Юридичної Сотні» можна отримати первинну юридичну допомогу, а також допомогу у складенні запитів і заяв. У певних випадках юристи ГО можуть надавати індивідуальний супровід. Також безоплатну правову допомогу можна отримати в громадських приймальнях УГСПЛ, контакти — за посиланням.

У червні правозахисники та волонтери створили спеціальний проект «Пошук.Полон» для пошуку та правової підтримки українських військовополонених. Одним із його засновників є російський юрист Микола Полозов, який допомагав визволяти українських моряків, захоплених у полон росіянами у Керченській протоці в листопаді 2018 року. Якщо родичі військового підозрюють, що він потрапив у полон, вони можуть заповнити спеціальну онлайн-форму та отримати правову підтримку.

Немає затвердженої законодавством періодичності, з якою рідних мають повідомляти про стан справ. Оскільки триває активна фаза війни, компетентні органи можуть банально не встигати інформувати рідних. Тому Христина Ковцун радить самостійно звертатися в центри комплектації, взяти контакти відповідальної людини і говорити з нею напряму.

Як переоформити грошове забезпечення військовополоненого

Родичі можуть отримувати зарплату військового з дня його захоплення в полон чи зникнення безвісти. Йдеться про дружину/чоловіка, а в разі їх відсутності — повнолітніх дітей, які з ним/нею проживають, або законних представників, або людей, які перебувають на утриманні захисника, або батьків, між якими розподіляють грошове забезпечення рівними частками. Захоплені в полон отримують зарплату в розмірі 100 тис. грн, відповідно до постанови КМУ.

Щоб переоформити грошові виплати військовополоненого, потрібно підготувати заяву на ім’я командира відповідної військової частини. До неї треба додати копії паспорта (з пропискою, у разі її відсутності в паспорті — довідку про реєстрацію місця проживання/перебування), копію свідоцтва про шлюб (за наявності), копії свідоцтв про народження дітей (за наявності), копію довідки про ІПН (для тих, хто через свої релігійні переконання відмовився від нього, – копію сторінки паспорта з такою відміткою). Заяву командир розглядає впродовж 15 днів.

Матеріал створено за сприяння ГО «Львівський медіафорум» у межах проекту «ЛМФ Підтримка мережі журналістів».