«Майбутнє Європи вирішується в Україні» – професор Сорбонни

У книзі “Майбутнє вирішується в Києві”, із підзаголовком “Українські уроки”, німецький історик Карл Шлегель, з яким ми зустрілися під час його презентації 15 березня у Вищій школі соціальних наук, розкриває глибші, а подекуди й зовсім нові аспекти української історії в контексті нинішніх бойових дій…

“Майбутнє вирішується в Києві” пропонує глибинний аналіз важливих питань, описуючи землю, що протягом століть перебувала під окупаціями, а в ХХ столітті була скатована тоталітаризмами – нацистським і комуністичним – між якими вона опинилася в лещатах.

Німецька перспектива

Історик з Європейського університету у Франкфурті-на-Одері, біля Берліна, Карл Шлегель є автором численних праць, які мають авторитет у дослідженні СРСР і пострадянського простору. Його остання праця, “Майбутнє вирішується в Києві. Українські уроки”, була опублікована в Німеччині у 2015 році – після анексії Криму та війни на Донбасі. Легка для читання й позбавлена надмірного наукового жаргону, ця книга, яка поєднує історичний наратив із кількома подорожами Україною, вийшла у Франції лише у 2024 році. Дослідження допомагає зрозуміти ситуації, що після російського вторгнення 2022 року стали водночас новими й значно складнішими…

Історія міст

Україна постає тут як особливий об’єкт дослідження, адже, описуючи також і Україну останніх років, історик Карл Шлегель досить докладно пояснює домінування цієї російської точки зору в Європі, яка після 1945 року, у зв’язку з Холодною війною, особливо затінювала інші підходи до аналізу, здатні відобразити культурне різномаїття України. Його міркування ставлять в іншу перспективу історію основних українських міст, тих самих, що нині перебувають у центрі уваги через щоденні бомбардування та масові злочини російської армії…

Історик акцентує на міській історії українського суспільства, яке тривалий час було переважно сільським. Проте Україна залишається різноманітною, а подекуди й дуже культурно поділеною між Заходом, Центром і Сходом, межуючи з панівною Росією. Історик надає перевагу саме історії міст та процесу урбанізації українського суспільства, укоріненого в аграрному світі, який часто називали “житницею Європи”…

Про українську ідентичність

Відбиток радянської системи залишається ключовим для розуміння України та її подальшого розвитку. Українські міста, представлені тут, у різному ступені зазнали русифікації за часів імперії, а згодом — суцільної радянізації під час сталінських планувань та радянської індустріалізації. Та книга акцентує на питанні “української ідентичності” та умовах її виживання протягом століть. Вона, здавалося, могла існувати у XX столітті лише у дуже короткі проміжки незалежності України: від завершення Першої світової війни до революційних подій і нетривалого хаотичного періоду незалежності (1918–1920), зрештою придушеного більшовиками.

Радянська революція, перервавши її незалежність і ліквідувавши її еліти, а потім примусова колективізація сталінської доби аж до великого голоду 1931-1933 років (Голодомор), знищили оригінальну сільську структуру, не кажучи вже про подальші масові депортації до ГУЛАГу та терор 1937 року. Ці травми глибоко закарбувалися в колективній пам’яті українських поколінь. Далі наслідки пакту Молотова–Ріббентропа від 23 серпня 1939 року, за яким відбулися вторгнення та поділ Польщі, окупація України нацистською Німеччиною з масовими злочинами та Голокостом, а згодом — так зване “визволення” радянськими військами, які в 1943 році розправилися з тисячами українців, які нібито співпрацювали з німцями, остаточно завершили процес викорінення української самосвідомості, яка лише формувалася або залишалася під забороною.

Україна постає у цій історії як тло трагічних переходів та нескінченних домінацій — як з боку Польщі, так і Росії. На відміну від Росії, що перетворилася на окупаційну країну, Україна так і не змогла сформуватися як повноцінна державна сила… Як переконливо доводить Карл Шлегель, відчуття належності до України завжди ґрунтувалося на множинних культурних ідентичностях без посилання на конкретний націоналізм. Тим більше, українізація 1920-х років, хоч і була заборонена та жорстоко придушена радянськими репресіями та нацистською окупацією, так і не зникла з історичної пам’яті й нині повертається з новою силою…

Таким чином, мультикультурна Україна, що здобула незалежність після 1991 року, подібно до інших республік, які вийшли з-під влади СРСР, поступово почала відбудовувати громадянське суспільство, про що свідчили події Майдану, які привели до демократичних виборів і прагнення інтегруватися в Європу. З цієї точки зору, Україна, після Грузії, безперечно зайшла занадто далеко для Кремля, адже намагалася віднайти власну ідентичність і відродити українську самосвідомість із хаотичного пострадянського контексту…

Етична позиція

…Незаконна анексія Криму у 2014 році, потім катастрофа рейсу Malaysia Airlines, ураженого російською ракетою над Донецьком у липні 2014 року, а також інструменталізація Донбасу проросійськими формуваннями стали передвісниками загального конфлікту. У видатному документально-художньому фільмі “Донбас” (2018) Сергій Лозниця чітко показав появу цих маріонеткових регіональних влад, які на тлі бандитизму процвітають у цьому російськомовному регіоні України.

Реальність перевершила художню вигадку, і всі ці очевидні сигнали виявилися лише передвісниками масштабного російського вторгнення 2022 року, яке під прикриттям “спеціальної операції” перетворилося на новий “путінізм війни”, що ілюструє останній фільм Лозниці “Вторгнення” (2024), нещодавно показаний у Каннах.
Україна – сьогоднішнє та майбутнє Європи?

Україна, спираючись на досвід минулого, сьогодні прагне закріпити демократичні цінності та відбудувати свою ідентичність навколо власної мови у протистоянні з агресивним і впливовим сусідом — Росією… Саме тому Карл Шлегель стверджує, що якщо майбутнє вирішується в Києві, воно водночас вирішуватиметься й у Європі.

Попри відсутність короткострокового майбутнього та щоденні бомбардування, 40 мільйонів українців, з яких близько 6 мільйонів зараз є біженцями в Європі, об’єднані у більшості проти російського загарбника, уже протягом десяти років демонструють стійкий опір задля збереження своєї ідентичності. Зараз завдання полягає в тому, щоб вийти з глухого кута, в який Путін загнав Україну…

(Переклад: Софія Костенко, кафедра романської філології та перекладу факультету іноземних мов ЧНУ)

https://www.telos-eu.com/fr/societe/lavenir-de-leurope-se-joue-en-ukraine.html