Геніальну роботу легко вбити, закидавши купою середнячку. Я про серіали у фотоконкурсах на нашому форумі.
Колись обмежень по кількості конкурсних робіт у нас не було. Тоді один автор міг (і виставляв) з десяток робіт. У редакції вирішили, що не неправильно, і ввели обмеження. Тепер один автор може подати на конкурс не більше 3 робіт. Однак робота – це і окреме фото, і серія (теж обмежена п’ятьма фотографіями).
Чому редакція вирішила, що дуже багато робіт від одного автора – це погано? Тому що автор не обирає найкраще з того, що має. Виставляє усі підряд. Ну, і хіба цікаво голосувати за отаке?
Процес вибору має бути складним, солодко болісним від того, що подобається одразу і те, і те. Тоді є цікавість, є азарт, є конкуренція!
Однак любителі “краще більше, аби щось спрацювало” знайшли, як обійти обмеження: вони засипають нас серіями. Особливо цим “страждав” конкурс “Відпустка вдалася!”. Шановні! Ви самі позбавляєте себе шансів на гідну конкуренцію і перемогу.
Візьміть будь-яку серію: зазвичай там є одне чудове, яскраве фото. Само по собі воно здатне зібрати десятки голосів. Однак не збирає – бо сусідня посередність вбиває усю чарівність виграшного фото (я про серію “Лозівчани в Карпатах”: хлопці під водоспадом окремо мали б набагато більше шансів).
Або серія складається з кількох цікавих, але однотипних фотографій – і це теж не працює. Бо враження від одного фото перебивається враженням від іншого, око “замулюється” і вже не так, як потрібно сприймає ту красу. Приклад? Серія про Крим. Окремо кожне фото – красиве. Деякі – сильні. Однак разом – це лише набір типових листівок (імхо).
Як на мене, серія – вкрай складна річ. Треба так підібрати фотографії, щоб вони і мали щось спільне, але були різними і доповнювали одна одну, а не перебивали.
Скажете, я тут усіх розкритикувала, а ще хочу, щоб нам і надалі надсилали фото Дуже хочу. Ваші фотографії – цікаві, щоб я тут не казала 🙂 Мені просто хочеться, щоб ви не ховали свої геніальні фото у невиправдані серії. Дайте їм можливість принести вам перемогу.