Вкрадені скарби

Спілка археологів України започаткувала інформаційно-просвітницьку кампанію про висвітлення злочинів Росії у культурній сфері. 16 листопада науковці оголосили про її початок. Вони розповідатимуть про археологічну спадщину, яка була знайдена в різні роки на території України, але вивозилась до Росії і зараз експонується там.

Українські вчені зазначають, що Росія почала привласнювати артефакти нашої історії з того часу, відколи почали проводити перші археологічні розкопки – від другої половини XVIII ст. Ці знахідки поповнювали колекції спочатку Російської імперії, потім Радянського Союзу, а тепер і РФ. Розкопки контролювались, а часто і навмисно проводились російськими дослідниками, які вивозили безцінні скарби в Москву чи Санкт-Петербург. Навіть ті цінності, які в Другу світову з України вивезли нацисти в Німеччину, потім повертали не українським музеям, а вже у російські установи. Вилучали також багато артефактів, які допомагали реконструювати давню історію України і свідчили про нашу національну ідентичність.

Після анексії Криму у 2014 році півострів також почали активно досліджувати російські вчені. І нові знахідки кримських пам’яток, і музейні колекції російські окупанти вивозять на свою територію. Під час теперішньої війни ми знаємо і про вивезення експонатів з музеїв на окупованих територіях, зокрема Мелітополя, Маріуполя, Херсона. Проект «Археологічна спадщина, вкрадена Росією» має на меті зробити розголос, ознайомити з проблемою, яка існує вже кілька століть.

«Вся культурна спадщина важлива, але археологія і архітектура посідають особливе місце. Бо це про цю землю і людей, які на цій землі колись жили. Це дуже потужне підґрунтя нашої ідентичності. Коли ми втрачаємо частинки того підґрунтя, це дає тріщинки в ідентичності. Культура не на часі, бо вона поза часом», – наголосив археолог Євген Синиця.

Він додав, що в Росії нема аналогів тих цінних скарбів, які були віднайдені в Україні. Тому без українських знахідок колекції російських музеїв будуть дуже скупими. Більшість речей з України зберігаються в Ермітажі в Санкт-Петербурзі і Державному історичному музеї на Красній площі у Москві. А ще в Третьяковській галереї.

Скарби з Литої могили, віднайдені на Подніпров’ї

Однією з перших віднайдених в Україні і вкрадених росіянами пам’яток є Мельгунівський скарб з Литої могили. Дослідження десятиметрового поховального кургану в урочищі поблизу Кропивницького розпочали 1763 року. Знахідки з Литої Могили спочатку потрапили до петербурзької Кунсткамери, звідти – до Ермітажу, де й досі перебуває частина цієї колекції. Деякі речі 1932 року все ж таки повернули до музею Харкова, але вони були втрачені під час невдалої спроби евакуації в Другу світову війну.

«Родзинкою пам’ятки став скарб, що був знайдений в кам’яній скрині під верхівкою її насипу. Скриня приховувала коштовні артефакти, виконані в ассиро-урартському стилі. Це залізний акінак з окутим золотом руків’ям в плакованих золотом дерев’яних піхвах, які вкриті зображеннями фантастичних тварин, срібні елементи від ассирійського палацового табурету, золота діадема, 17 масивних золотих платівок у вигляді орлів, платівки із зображеннями мавп та птахів, бронзова застібка із закінченнями у вигляді лев’ячих голівок, 40 бронзових вістрів стріл. Є всі підстави вважати, що ці предмети належать до другої половини VII ст. до н. е. і були військовими трофеями скіфів, добутими ними під час походів до Малої Азії», – пишуть археологи.

Однак у 2019 році експедиція Інституту археології НАН України з’ясувала, що курган звели не скіфи, а їхні попередники на цих теренах на століття раніше. Археологи відшукали дві вцілілі платівки зі сплаву золота та срібла із орнаментацією, притаманною культурам гальштатського кола.

«Кропив’янський» ритон IV ст. до н. е.

«Кропив’янський» («Полтавський») ритон IV ст. до н.е., знайдений біля містечка Кропивна 1746 року. Виготовлений найімовірніше у Фракії, цей срібний з позолотою ритон вагою 902 грами – посудина у формі вигнутого рогу з передньою частиною у вигляді коня. Її використовували для пиття або, можливо, ритуальних дій.

«Знахідку, разом з іншими речами, виявили 1746 році в межах Кропив’янської сотні Переяславського полку. Відповідно до офіційних документів, її знайшли пастухи в піску, однак є і версія, що ритон походить з поховання у кургані, з якого добували селітру», – пояснили українські археологи.

Ритон вивезли росіяни до Санкт-Петербурга. Спершу він потрапив до академічної Кунсткамери. Пізніше його передали в Ермітаж.

Прикраси зі скарбу, знайденого біля Десятинної церкви у Києві

Скарб XII ст., знайдений поблизу Десятинної церкви у Києві. Це золоті прикраси, які знайшли і тихцем вивезли до Росії. Серед них – сережки, колти, браслети, персні, рясни – скроневі прикраси із золотими та срібними колодочками, шийні гривни, медальйони із зображеннями святих. Концентрація скарбів навколо церков свідчить про те, що в час нападу монголів храми були прихистком для людей. У них переховувалися мешканці різного соціального статусу, зокрема і заможні, які брали із собою цінні речі. Зараз скарб зберігається у Державному історичному музеї у Москві.

Барельєф із зображенням святих воїнів-вершників з Михайлівського золотоверхого собору

Мозаїка «Димитрій Солунський», а також барельєф із зображенням святих воїнів-вершників XII ст. зі знищеного Михайлівського Золотоверхого собору у Києві зараз зберігається у Третьяковській галереї у Москві. У 1930-і роки собор знесли, щоб збудувати на цьому місці урядовий центр, хоча задум так і не втілили. Перед знищенням собору його мозаїки демонтували і перевезли до музеїв Москви, Санкт-Петербургу, Новгорода та інших міст СРСР. В роки Другої світової війни деякі фрески вивезли до Німеччини, але звідки вони потрапили знову до російського Ермітажу.

Зал Третьяковської галереї у Москві з мозаїками зруйнованого більшовиками Михайлівського Золотоверхого собору, вивезеними з Києва

Організатори проекту «Археологічна спадщина, вкрадена Росією» наголошують, що реституція (відновлення прав) та репатріація культурних цінностей – процес складний і тривалий. Але розголос та інформаційна кампанія є першим кроком для того. Проект працює насамперед для того, щоб загострити увагу на належності Україні майнові прав на вивезену культурну спадщину. А репатріацією будуть займатися вже відповідні органи після перемоги.