Працівники лозівського музею встановили ім’я героя війни і повернули родині батька +vd – Новини Лозової – ТРК Сігма

Працівники лозівського музею встановили ім’я героя війни і повернули родині батька +vd

Лозівське кладовище, донька Олексія Жученка ТРК Сігма

Неля Андрюшина — донька танкіста Олексія Жученка, що загинув у 1942 році, визволяючи Лозову від фашистів, — приїхала з Одеси на могилу батька. Він похований у братській могилі на центральному лозівському кладовищі.

“Вони могли допомогти людям, але не захотіли просто”

Батько Нелі Андрюшиної загинув, коли їй було півтора року. На згадку про Олексія Жученка у сім’ї залишилися лише дві його фотографії.

Родина знала, що він загинув на якомусь хуторі Циганський. У повоєнні часи ані дочка, ані дружина загиблого пошуками не займалися — не до того було. А наприкінці 70-тих Неля Андрюшина отримала листа від київських школярів: вони знайшли сліди її батька.

Жінка почала писати — до Центрального архіву тоді ще Радянської армії, до Харкова, до Лозової і ще у купу місць. Але слід, що вивів до хутора Циганського, обірвався: у 80-ті роки навіть лозівський військкомат відповідав, що нічим не може допомогти. Хоча у ті часи на центральному кладовищі вже стояла пам’ятна плита із прізвищем загиблого героя.

“Просто відписки. Я читаю зараз ці відповіді — на бланках, з печатками — це просто людська байдужість. Вони могли допомогти людям, але не захотіли просто. Той же хутір Циганський — та кожного лозівчанина спитайте, де хутір Циганський. Де Циганський — всі прекрасно до цих пір знають. Ну, чомусь у той час відповіли, що “ми не знаємо і такого немає у Лозовій”, – обурюється В’ячеслав Харченко, директор Лозівського краєзнавчого музею.

“Хоча б прізвища, хоча б прізвища тих танкістів!”

У лозівському музеї теж шукали молодшого лейтенанта Олексія Жученка. Точніше, ім’я героя. Коли В’ячеслав Харченко став директором музею, він прочитав спогади командира одного з батальйонів 270 стрілецької дивізії Василя Ропотова. Ця дивізія у лютому 1942 року вперше звільняла Лозову від фашистів.

За розповіддю Василя Ропотова, один з танків під час атаки вирвався уперед, і в районі Циганського його підбили німці.

“До останнього вони стріляли, німці запропонували їм здатися — вони не здалися, танкісти. І тоді фашисти підпалили цей танк. Вони (танкісти — ред.) до останнього стріляли і заживо згоріли. Це дуже мене сколихнуло, така історія. Я у той час — хоча б прізвища, хоча б прізвища тих танкістів!”, – говорить В’ячеслав Харченко.

Працівники музею кілька років шукали інформацію про той випадок. А знайшли її лише тоді, коли центральний військовий архів став публікувати документи в інтернеті. Імена танкістів встановили тільки на початку 2013 року: це був екіпаж молодшого лейтенанта Жученка.

Практично у той самий час інформацію про нього знайшли і в його родині. Теж в інтернеті. Неля Андрюшина звязалася з музеєм — і приїхала. Попри спеку. Попри те, що з родини більше ніхто не зміг. Говорить, що хотіла цього завжди.

Залишається виправити помилку

Неля Андрюшина привезла до Лозової фотографії батька і своє листування з інстанціями. У музеї зняли копії і самі поділилися усім, що мали про Олексія Жученка.

Єдине, що ще залишається зробити, – виправити помилку на меморіальній дошці на братській могилі. На ній неправильно зазначені ініціали Олексія Жученка — Л.Г. Замість А.Г. Директор музею говорить, що це зроблять швидко. Він вже отримав усі необхідні дозволи.

Валерія Гецко