У Харкові погасили ювілейну поштову марку «І буде весна»

«Дякую «Укрпошті» за мистецьку акцію, яка вкотре нагадує всьому світу про боротьбу України, про численні злочини рф на нашій землі, про, на жаль, понівечені людські долі, зруйновані будівлі. Але також про подвиги наших захисників і захисниць, волонтерів і всіх небайдужих громадян, які продовжують боротися за спільне майбутнє. Кожне таке нагадування має велике історичне значення та є прикладом цивілізаційного вибору нашого народу», – сказав Євген Іванов.

Блок містить марки під назвами: «Захоплення аеропорту Бельбек. Севастополь, 2014 рік» – цей знімок фотографу вдалося приховати від російських загарбників і його побачили у всьому світі; «Кохання не спинити. Харків, 2022 рік» – фото весілля медиків-волонтерів на тлі зруйнованого ворожою ракетою Палацу праці у Харкові; «Світло переможе! Азовсталь», – фото українського військовослужбовця  у проміннях сонця, зроблене під час героїчної оборони Маріупольської «фортеці»; «Руки піхотинця. Бахмут, 2023 рік», – фото, зроблене за кількасот метрів від ворожих окопів на околиці Бахмута в березні 2023 року, зафіксувало руки піхотинця 28-ї бригади з позивним «Сніжок». 

Тираж блоку складає 250 тисяч примірників. До поштового блоку також випущено конверт «Перший день», художній немаркований конверт, 4 картки, презентаційну папку і сувенірну рамку.

У презентації марки також взяла участь медична сестра однієї з харківських лікарень та волонтерка Анастасія Грачова. Весільна фотографія, яку жінка з чоловіком Антоном зробили 3 квітня 2022 року біля зруйнованого Палацу праці у Харкові, стала сюжетом для марки «Кохання не спинити».

«Ми одружилися, але медового місяця в нас не було. Замість цього ми волонтерили. 17 квітня привезли до медзакладу пральну машину. Повертаючись до волонтерського складу, зупинилися біля однієї з аптек, аби купити ліки. Саме цієї миті почався ворожий обстріл. Я перебувала у автівці і мене це врятувало. Чоловік зазнав важкого поранення. Було тривале лікування, наразі він перебуває за кордоном на реабілітації – лікарям вдалося врятувати ногу. Я вирішила повернутися до Харкова, бо дуже скучила за домом і роботою», – розповіла Анастасія.

Наразі жінка продовжує працювати медичною сестрою у одному з закладів охорони здоров’я Харкова.