Домашня сторінка / Новини / Лозівські освітяни з досвідом дали настанови молодим коллегам

Лозівські освітяни з досвідом дали настанови молодим коллегам

У вівторок, 20 вересня. у міському музеї освіти вчителі з досвідом знайомилися з новоспеченими педагогами.

 

 

Про педагогіку, якої не вчать в університетах, розповідали молодим старші колеги. Основні правила виховання прості і надскладні  водночас. Ніна Орлова – вчитель української мови з сорокарічним досвідом роботи – каже: в залежності від того, з якими учнями спілкується вчитель, в яких класах він викладає, до такого рівня має опускатися. Він повинен розуміти дітей, тоді ніколи не буде конфліктів.

Педагогіки не можна навчитися. Її треба вчити протягом усього життя. Тож вчитель живе до тих пір, поки вчиться. Якщо він перестає вчитися, то в ньому помирає учень.

Поради були різними, але з одним усі досвідчені колеги погодилися: без любові до дітей та сталевої витримки у школі робити нічого. Водночас слід тримати дисципліну. Робити це ветерани радять за допомогою тонких жартів, а не крику та стусанів. Утім жарти в жодному разі не мають принижувати дітей.

Слід бути тактовним, адже часто педагогам доводиться заміняти учням матір та батька. Сьогодні батьки забезпечують дітей, піклуються по те, щоб їм все дати, а любові дати не встигають.  Молодому вчителю дуже важливо підтримати таких дітей, не дати їм закритися, відчути себе нікому не потрібними. Йому треба віднестися з ніжністю до цього учня.

Освітяни з досвідом не тішать наступників ілюзіями. Але просять запам’ятати, що у їхній роботі немає нічого приємнішого за учнівську вдячність.

Молоді вчителі, які пропрацювали лише місяць, слухають історії від досвідчений педагогів про важку шкільну працю і поки лише посміхаються. Вони повні наснаги та ідей. Викладаються не лише на роботі, але й поза нею. Артем Ріпка – вчитель англійської мови колегіуму №2 – планує створити для своїх учнів туристичний англомовний табір.

Корисні контакти у профспілці, міськво, квіти та необхідна методична література – молоді спеціалісти йдуть від старших колег не з пустими руками. Однак найголовніше вони залишили у серці.

Анна Скрипник

0